Минулого тижня Західну Україну зворушила історія про те, що у лісі в с. Мартинівка юнак назбирав гору скла по сусідніх лісах, а Молодіжна рада вирішила організувати толоку та вивезти склобій у пункт прийому.

Заступниця селищного голови Смизької ОТГ Вікторія Костюк поділилася історією жителя громади, щоб усі зрозуміли, що це - особлива історія!

Йде мова про 26-річного юнака, якого звати Тарас Стець. Народився він 24 грудня 1992 року в с. Мартинівка. Доля приготувала йому та всій родині нелегке випробування, адже Тарас - інвалід з народження (у нього вроджена розщілина твердого і м'якого піднебіння, синдром П.Робена, відставання в психомовному розвитку). До 5-ти років хлопчик не ходив. Після консультації в Охматдиті лікарі не дали гарантії, що дитина виживе після операції на піднебінні, тому мама залишилася сам-на-сам зі своєю бідою.

У молодшому віці возили його в Остріг, в спецшколу для глухо-німих дітей, сподіваючись на допомогу спеціалістів, але хлопчик не зміг адаптуватися до нових умов і його забрали додому. Певний час перебував у Мирогощанському дитячому будинку для інвалідів (у перехідний вік був дуже нервовий, а мама самотужки не могла справитися, роботи покинути не могла, бо на руках була ще донька Ірина).

Після 20-річчя піднебіння зрослося до деякої міри саме. Зараз Тарас трохи чує на ліве вухо, але не говорить. З родиною спілкується жестами, які самі з часом придумали. Все розуміє, однак нервується коли щось не так, як він хоче, а сказати не може.

Живе з мамою, дуже любить чистоту, постійно шукає собі заняття. Інколи, навіть собі щось зашиває. Переважно дивиться телевізор. Але найбільше Тарас любить гуляти в лісі. Оскільки звик, що скрізь має бути прибрано, то почав збирати скло по лісах і зносити його в одне місце, недалеко від дому. Переважно це були пляшки з-під пива, горілки та інших спиртних напоїв із характерними назвами для любителів мисливської справи. Збирає хлопець ці дари людей вже протягом двох-трьох років - все акуратно складене, майже посортовано за кольорами, всього ми тут склали в мішки та ящики близько 7 тонн скла! Отож, юнак з Мартинівки ще раз показав неповносправність сучасного суспільства, яке не задумуючись смітить навколо себе.

Сестра Тараса Ірина є членом Молодіжної ради і на одному з засідань попросила про допомогу - вивезти скло з лісу, адже його об'єми неприємно вражають усіх, хто проходить або проїжджає повз, а самотужки це зробити родина не в змозі. Таким чином ми організували толоку, до якої підключилися місцеві жителі, молоді лісники та члени Молодіжної ради - всього 20 дорослих та 2 малюки, які допомагали мамам. Працювати довелося понад чотири години, в суботу та в понеділок вдалося вивезти лише половину скла, виручено 960 грн. Коли весь склобій буде зданий у пункт прийому, кошти передамо Тарасові, адже він їх чесно заробив своєю невтомною працею.

Вивозимо мішки власними силами - голова Молодіжної ради Рома Шуршило своїм бусом, відвантажувати допомагають хлопці, зверталися до селищної ради за допомогою - виділити кошти на паливно-мастильні матеріали, але нам відмовили..., тому шукаємо спонсорів. Але головне, що ми майже досягли поставленої цілі, навіть попри байдужість окремих людей, які впродовж тривалого часу лише писали про це місце, викривляли окремі факти і шукали винних. Активні люди - це рушійна сила розвитку і вони таки є в цій громаді! Дякую всім, хто з нами! Та найбільше спасибі хочеться передати Тарасові та його родині, нехай Бог допомагає нести важкий життєвий хрест в мирі, любові та злагоді!

Усю детальну інформацію та фото брата Тараса з сімейного фотоальбому надала нам його сестра Ірина Клімова.