Чорнобильське лихо 26 квітня 1986 року шокувало світ глобальною катастрофою. Території Росії, України та Білорусі зазнали значного радіоактивного забруднення, яке також реєструвалося у країнах Центральної Європи, Скандинавського та Балканського півостровів. До речі, до радіаційно забрудненої місцевості можна було б долучити й інші території, які, хіба що, зазнали меншого впливу радіації, але лиходійні її наслідки ніхто не скасовував. Зрозуміло, що фінансові ресурси нашої країни були не безмежні, тож доводилося в першу чергу захистити тих, хто найбільше постраждав.

Яке ж місце Млинівщини на тлі цієї всепланетарної біди? Відомо, що на території району, зокрема в Підлозцівській сільській раді, а також у Малеві, яке до 1995 року входило до складу нашого району, були зведені сучасні котеджні містечка для переселенців із населених пунктів північних районів Рівненщини, які найбільше потерпіли від радіації. Масштаби, темпи будівництва вражали. Але навіть у добротні споруди люди переїжджали неохоче, бо ніхто не хотів залишати рідні оселі: може, не такі модерні і комфортні, але зі світлою радістюбатьківських порогів і маминих вишень, із незабутнім дідівським спадком і  вічним бабусиним духовним світом.

До речі, всі збудовані оселі для чорнобильців так і не були заселені. Чимало з них під дощами, морозами, вітровіями поволі руйнувалися і трансформувалися в пустки. Не секрет, що до занедбаних хат доклали рук і крадії різних мастей.

Сотні млинівчан взяли участь в ліквідації наслідків на ЧАЕС. І як би ми пафосно не возвеличували їхній подвиг, найголовніше – вони усвідомлювали, що їх чекає. І не «косили», а щиро долучилися до захисту співвітчизників і країни від лиха, яке нас спіткало. Уникну пишних слів. Радив би це робити й іншим промовцям, бо жодні емоції не замінять людям здоров’я, не повернуть у стрій живих, хто вже із вічності споглядає за нами…

Нині в районі налічуються 86 ліквідаторів: 20 – першої групи, 44 – другої і 26- третьої. А взагалі статусу постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС набуло 1378 мешканців населених пунктів району, в тому числі – 675 переселенців, 403 дитини, 106 підлітків, 68 онуків та інших категорій.

За словами голови районної організації учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та постраждалих від чорнобильського лиха Георгія Полюховича, особливої уваги потребують 17 інвалідів 1-2 груп та 19 – 3-ї групи. У трагічний для країни час для її порятунку і всіх співвітчизників вони вступили у двобій із підступним атомом і… втратили здоров’я.

Чи гідно віддячила їм рідна держава? Залишу це запитання в статусі риторичного. Може, бодай трішки проллє світло на цю проблему ось така статистика:торік лише 8 чорнобильців скористалися путівками в санаторії – на це витрачено 61 тисячу гривень. Цьогоріч начебто передбачено 161 тисячу гривень на 15 путівок – значно більше, ніж торік. Щоправда, на цей час поки що ніхто не скористався з цього. Чому?

 Відповідей багато, в тому числі - пасивність самих чорнобильців: одним на заваді сімейні обставини, іншим – стан здоров’я. А декого соціальна апатія втримує в рідних оселях: мовляв,куди їхати, якщо вдома купа клопотів, та й особливої надії на зцілюючий ефект санаторно-курортного лікування немає: були молодші – не помогло, тож нині зневіра лише множиться, а триклятий стронцій ніяк не вгамується…

26 квітня 2019 року – 33-а річниця аварії на Чорнобильській АЕС. У сквері в Млинові біля пам’ятного знака зберуться потерпілі, ліквідатори, представники інших чорнобильських категорій. Пом’януть тих, хто, так би мовити,  вже на обліку у піднебессі. Нехай наша пам’ять  про них буде світлою і вічною, бо вони віддали заради нас найдорожче – своє життя. Нехай Господь якнайдовше  утримує на білому світі і тих, хто зачасти крізь біль тішиться білим світом. Нехай Всевишній істотно зменшить частку їхніх страждань і береже їм здоров’я, додає оптимізму і наворожить довгий вік.