Найзахопливіше та найвеселіше заняття перед Пасхою, яке завжди об’єднувало і дорослих, і малечу, – це розписування писанок та приготування крашанок. Віддавна це був справжнісінький ритуал, адже кожен візерунок мав глибинне значення. За цю роботу майстер завжди брався з молитвою, тільки з хорошим настроєм. Такими писанками та крашанками, які вважалися оберегами, потім обмінювалися після пасхальної служби.

А теперішні господині навчилися спрощувати собі завдання – зараз в магазинах продається велика кількість наклейок для яєць з різноманітними орнаментами та різні барвники, так що приготування пасхальних яєць стало хвилинною справою.Так робить більшість. Однак є ще люди, котрі свято бережуть традиції свого народу та родини. До таких належить і Марія Іванівна Чучкевич, уродженка села Річки Корецького району.

За професією вона бухгалтер, зараз пенсіонерка, співає в церковному хорі і практично все життя займається писанкарством. Знають її талант не лише в рідному селі, де навчала цьому мистецтву місцевих школярів, а й у Рівному, де теж проходили її майстер-класи.

Фото надане автором

Усе почалося з того, розповідає Марія Іванівна, що її неписьменна мама хотіла викарбувати на писанці «Христос Воскрес», і, звісно, не змогла цього зробити, тож попросила про це дочку. І відтоді розпис настільки запав у душу дівчинці, що став справою усього її життя. Тож тепер Марія Чучкевич не тільки самовіддано займається писанкарством, а й залучає до цього усю свою родину. Щоб побачити, як баба Василина (так звали маму Марії Іванівни на селі) розписує писанки, сходилися усі сусіди, особливо малеча, а потім з нетерпінням чекали Великодня, аби виміняти у неї таке яєчко на крашанку, або ж просто отримати її у подарунок. А все тому, що писанкарством у Річках тоді мало хто займався. А так, як баба Василина, писанки не розмальовував ніхто. Пасхальні приготування в її хаті були особливо урочистими. Господиня зазвичай вбиралася у національний стрій і усі свої справи, від випікання пасок до розписування великодніх яєць, супроводжувала обрядовими піснями, які підхоплювали усі домашні та сусіди, котрі приходили до неї в гості.
А ще пані Марія згадує, що мама, як топила піч, то ставила віск під комином, а коли він там розтавав, бралася за розпис… У планах майстрині – перетворити батьківську хату в своєрідний музей, щоб усі бажаючі могли побачити, як саме колись жили люди, яких традицій дотримувалися, як підтримували народне мистецтво. Там будуть не тільки писанки, а й багато рушників та вишиванок, які завжди так любили Чучкевичі. До речі, вишивають у родині і зараз. Усі внуки Марії Іванівни мають у своєму гардеробі вишиті сорочки, а образи вдома прикрашені барвистими рушниками.

Особливо жінка радіє з того, що її захоплення поділяють і четверо її внучат:

- Добре, що діти переймають давні українські звичаї, отже сімейна справа не пропаде, –пишається нащадками Марія Іванівна, – і, що важливо, люди не забуватимуть споконвічного народного мистецтва – писанкарства.
До речі, крім того, пані Марія навчає своїх послідовників особливим орнаментам, переважно притаманним Кореччині.

Це не перебільшення, адже, як відомо, «що не край, то звичай». І, розповідає майстриня, її головне завдання на сьогодні – популяризувати писанкарство й донести до широкого загалу, що це мистецтво завжди широко побутувало у Корецькому районі. Тож Марія Іванівна почала виготовляти писанки не тільки до Великодня. Тепер навіть її домашня новорічна ялинка прикрашається ними – цікавими, автентичними, а головне неповторними іграшками, адже ні в кого зазвичай таких не буває.

Майстриня розписує не тільки курячі яйця, частенько використовує й гусячі, качині чи індичі. Щоправда, поки ще не доводилося розмальовувати, наприклад, страусині яйця, які так люблять розписувати столичні писанкарі. Єдине, чого не визнає пані Марія, то це оздоблення писанок бісером, виготовлення дерев’яних макетів яєць, а тим паче отих «новомодних» наклейок, адже вважає, що писанка повинна саме писатися.

Нині Марія Іванівна активно пропагує писанкарство як у Корецькому районі, так і в обласному центрі. Знають її творчість і за кордоном. Приміром, коли гостювала у дочки в Санкт-Петербурзі, то подарувала кілька писанок місцевій академії мистецтв та залишила одну на місці першого поховання Тараса Шевченка. Також одного разу подарувала цілий кошик писанок польським делегатам, котрі завітали до Рівного.

 Пані Марія каже, що за розписування великодніх яєць вона завжди сідає з молитвою і вкладає у свої витвори багато позитивних емоцій і добрих побажань для тієї людини, яка отримає згодом цю писанку в подарунок. Тому багато людей, котрі мають писанку від Марії Чучкевич, вважають її своїм талісманом.