Більшість читачів звернула увагу на те, що напередодні цьогорічного Великодня вийшов у світ перший номер газети «Гомін і К». А ті, хто не звернув уваги - тепер дізнаються про це. Очевидно, у людей виникло запитання: чим, все-таки, зумовлена  зміна назви видання? Відразу наголошу: це не якийсь вибрик газетярів, а об’єктивна необхідність, зумовлена деякими нюансами, пов’язаними із реалізацією Закону України «Про реформуванням державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Нагадаю, що цей Закон був ухвалений Верховною Радою України наприкінці 2015 року, а вступив у дію  з 2016 року.

Того ж 2016 року редакцію газети Гомін» включили в перелік видань, які реформуються під час першого етапу. У відповідності із законодавчими нормативами Млинівська районна рада і трудовий колектив вийшли зі складу співзасновників редакції газети «Гомін» і друкованого засобу масової інформації газета «Гомін». У травні 2017 року було зареєстроване Приватне підприємство «Редакція газети «Гомін». Однак виникли проблеми із перереєстрацією друкованого засобу масової інформації газета «Гомін».

Фото з мережі Інтернет

Річ у тім, що згідно з протоколом зборів співзасновників від 14 квітня 2008 року Млинівська районна державна адміністрація вийшла зі складу співзасновників редакції газети «Гомін», однак у цьому протоколі не йшлося про вихід органу державної влади зі складу співзасновників ЗМІ газета «Гомін». Відтак тоді видання не було перереєстроване і в Державному реєстрі ЗМІ та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності було зафіксовано Млинівську райдержадміністрацію як одного з його співзасновників.

Тобто для перереєстрації газети »Гомін» райдержадміністрації мала вийти зі складу її співзасновників. Однак в РДА відмовилися це робити, апелюючи до згаданого вище протоколу зборів співзасновників. Крім того, зазначали, що навіть на підставі цього протоколу можна було перереєструвати видання. Може, і так. Але, оскільки так сталося, як сталося,  не було б злочину, якби, скажімо, райдержадміністрація вийшла зі складу співзасновників газети «Гомін у 2016, 2017 чи 2018 році.

Із цього питання 2016 року в Дубні  редактор газети «Гомін» мав консультації з представником Адміністрації Президента України Олександром Бухтатим, (на жаль, нині покійним), який курував питання співпраці зі ЗМІ, а також із юристом Національної спілки журналістів України Тетяною Котюжинською. Тоді Олександр Дмитрович підкреслив: ситуація, в якій опинилася газета «Гомін» - в Україні не поодинока. І розповів, як ці гострі вузли розв’язують в інших областях: редактор звертається до голови райдержадміністрації, а той видає розпорядження про вихід зі складу співзасновників видання і про передачу засновницьких прав наступнику районної газети. На жаль, у нас так не вчинили. Не збираюся судити чому, хоча з цього приводу маю певні міркування.

Зважаючи на те, що редактор газети «Гомін» апелював до керівництва  райдержадміністрації, що вона чинить перепони для перереєстрації видання, звідти надіслали лист із пропозицією звернутися до суду і в судовому порядку поставити крапку у більш як дворічній тяганині. Відтак газетярі звернулися до Рівненського господарського суду.

А до чого тут Одеса?

Відбулося перше судове засідання. А до другого засідання надійшло повідомлення з Міністерства юстиції України про те, що друкований засіб масової інформації газета «Гомін» виключений із Держреєстру ЗМІ та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності. Відтак потреба у подальшому судовому розгляді відпала, бо незалежно від рішення суду видання перереєструвати не вдалося б: це слід було зробити до 1 січня 2019 року. Отож редакція відкликала судовий позов і зареєструвала видання «Гомін і К».

Аби ніхто заплутався в назві приватного підприємства і газети, то наголошу: приватне підприємство «Редакція газети «Гомін» видає друкований засіб масової інформації газету «Гомін і К». Що означає буква «К»? Компанія, колеги, колектив…

Не приховую: нам радили судитися до остаточного вердикту. Втім, радити – то одне, а на практиці виникало безліч проблем, в тому числі навіть під час передвиборної президентської кампанії. Тому втягуватися в тривалий судовий процесневідь із яким юридичним фінішем заради задоволення чи незадоволення власних амбіцій – не наш вибір.

Із більш як дворічної бюрократичної тяганини зрозумів: я – не юрист і в багатьох правових  дрібницях пас задніх у дискусіях із дипломованими фахівцями. Водночас склав думку про декого з так званих юристів: про їхню кваліфікацію  суджу навіть з того, щовони спочатку не могли втямити:  редакція газети «Гомін і друкований ЗМІ газета «Гомін» - це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці…