20 травня минає 20 років, як навічно безповоротно відійшов у засвіти наш колега, побратим, фотожурналіст Михайло Засадко. У повній красі буяла весна двадцятирічної давності, водночас чорну хустину печалі заплів у  коси травневий дивоцвіт. Закутаний у жалобу  Млинів прощався зі своїм односельцем – фотолітописцем ріднокраю 70-90-х  років минулого сторіччя…

Михайло Засадко прийшов у редакцію газети «Зоря» на початку 70-х років XX сторіччя на запрошення тодішнього редактора видання Леоніда Станька. Майже за три десятиріччя у журналістиці став одним із наймаститіших майстрів фотосправи на Рівненщині, а його знімки – довершеними доробками людського таланту. Не секрет, що нині за світлинами Михайла Павловича у значній мірі можна судити про якість районки тих часів, а також про славну історію Млинівщини. Фотознімки нашого колеги  – свідки величі фахового злету, наполегливості, працелюбності, відданості улюбленому ремеслу, друзям і побратимам Михайла Засадка, якого редакційні друзі величали просто Мишком.

Відзначу не тільки професіоналізм фотокореспондента, а також його надзвичайну порядність, людяність, відданість справі й людям. Саме про таких здавна кажуть: це золотий фонд нашого народу!  

 Фото з родинного архіву

Редакційна кухня – не тільки безперервний творчий процес, а й безліч цікавинок, защіплених на дотепах та доброзичливих домислах і жартах. У цьому виробничо-житейському морі Михайло Павлович почувався впевнено і комфортно. Водночас не сприймав зухвальства, нахабства, не любив галасливих і хитруватих персонажів, яких інколи життєві вітри прибивали до редакційних кабінетів, з порогу відмітав  брехунів і хвальків.

Щиро по-синівськи любив маму і тата. У його серці вистачало сердечних блискіток відданості для брата,  батьківської любові і ніжності  для доньки, душевної теплоти і приязні для племінників, тіток. Усіх їх возвеличував тією невимовною любов’ю, про яку мало поширювався, але леліяв у своєму серці. Був щирим і комфортним сусідом.

На жаль, хвороби не зважають на статуси, заслуги, професіоналізм і людяність. Від невиліковної недуги Михайло Засадко згасав на очах рідних і близьких. До останніх миттєвостей на білому світі цікавився  справами рідного редакційного колективу.

 20 травня 1999 року він зустрів смерть у батьківській оселі. У труну покійному побратими поклали номер «Гомону» з некрологом із приводу його смерті…

 Фото з родинного архіву

Сотні млинівчан провели Михайла Засадка останнім прижиттєвим маршрутом вулицями райцентру до кладовища на вул. Олексія Кірися: там в одній із могил його вічний притулок…

Мене не полишає надія, що в ріднокраї чи деінде знайдеться запальна душа і пильно дослідить журналістський  доробок Михайла Засадка на сторінках Млинівської районної газети і таким чином зробить вагомий внесок в історію краєзнавства, адже Михайло Засадко – справді незабутній фотолітописець цікавої минувшини Млинівщини: він не просто «штампував» фотокадри, а серцем вловлював подих і порухи епохи.    

А 20 травня згадайте нашого побратима добрим словом і пом’яніть щирою молитвою. Нехай у вічних оселях Господь пошле йому Царство Небесне і вічний спокій душі. А в серцях його колег, друзів із далекого і невидимого піднебесся завжди зорітиме образ чудового колеги – фотожурналіста…