За святом останнього дзвоника і довгоочікуваний випускний, який вже ось завтра…

Серед цьогорічних нововведень – відмова від повітряних кульок, яких щасливі випускники щороку випускали в небо.  

Фото з мережі Інтернет

Напередодні очільниця міністерства освіти Лілія Гриневич закликала педагогів, учнів та їх батьків не приносити і не запускати повітряних кульок у небо.

«Я сама про це раніше не думала. Але UAnimals привернули мою увагу: щороку наприкінці навчального року ми випускаємо в небо повітряні кульки, які забруднюють наші водойми, шкодять тваринам і планеті загалом. Я ділюся сама і закликаю всіх вас приєднатися до флешмобу #ековипускний. Його суть – відмовитися від використання повітряних кульок під час свят у школах, а також зробити пост і розповісти про 5 причин, чому іншим випускникам, директорам, вчителям і закладам варто це зробити», – написала міністерка на своїй сторінці у Facebook.  

Ще раніше деякі школярі з Рівненщини та інших регіонів запустили еко-челендж проти застосування провітряних кульок і звернулися до своїх ровесників і педагогів з проханням відмовитися від них на святкуванні дня останнього дзвоника, випускного і 1 вересня, а замість запуску в небо кульок посадити дерева.

Фото з мережі Інтернет

До речі, ця ініціатива знайшла і продовжує знаходити широку підтримку серед наших земляків. Принаймні, в школі, де вчаться мої внуки, та й біля інших навчальних закладів обласного центру таких «салютів» я не спостерігав.

А в Острозі в центрі міста став свідком такої події: в одній з місцевих шкіл гучно відзначають свято останнього дзвоника, звучать вітання вчителів і батьків, лунає музика… А поруч молоді люди ретельно шліфують фасад стіни колишнього кінотеатру.

Підходжу і цікавлюся:

- А де та школа знаходиться і з якого приводу лунає ця музика?

Хлопці і дівчата здивовано дивляться на мене. А одна з них, як потім з’ясувалося, керівниця цієї бригади зі студентів Острозької академії і випусників місцевих шкіл, пояснює:

– Так це ж школа за парком. А там – свято останнього дзвоника. Ви що, не знаєте?..

– А чому ж ви тут? І кульок у небі не видно…

- У нашій школі свято останнього дзвоника було ще вчора. А сьогодні ми тут працюємо: як бачите, прибираємо… – долучаються до розмови хлопці і дівчата. – Ми кульок у небо теж не запускали. Бо це призводить до забруднення навколишнього середовища, яке і так нечисте. Ми цілком підтримуємо ініціативу нашої міністерки Лілії Гриневич.

Дорогою до Рівного в жодному селі Острозького і Здолбунівського районів, де теж відзначали свято останнього дзвоника, жодної кульки в небі я не побачив.

Проте вже наступного дня біля Рівненського зоопарку помітив шкільний автобус з написами «ЗНО» на лобовому і бокових вікнах, заповнений підлітками, які тримали в руках різнокольорові кульки. Як з’ясувалося, ці школярі з Гощанського району, а повертаються з однієї з рівненських шкіл, де проходили ЗНО. Там їм сказали, що цього разу кульок запускати в небо не будуть. Тож дівчата і хлопці вирішили залишити їх собі на пам’ять і в жодному разі в небо не запускатимуть.

Та ще й розповідатимуть друзям, батькам, братикам і сестричкам, сусідам, усім землякам про шкідливість для навколишнього середовища цих же кульок, а також поліетиленових пакетів, пет-пляшок, пластмасових квітів і вінків та іншої синтетики, які так уже заповнили наше довкілля, що стає важко дихати. Про це, до речі, і йшлося на цьому ЗНО.

Ну, що ж, як кажуть, наші діти, а тим паче онуки знають усе і нас цьому вчать...

Мені ж тут пригадалася сумна картина нашого Рівненського центрального сміттєзвалища, яке розташоване в приміському селі Бармаки.

Сміття там цілі гори і щодня його стає все більше і більше… У той же час комунальники, як кажуть, ламають голови: що далі робити з цим добром робити? Невже нас чекає «львівський колапс»?

Рівненське сміттєзвалище. Фото Олександра Харвата

Тим часом одноразовий посуд і целофанові пакунки так міцно увійшли в наш побут, що навіть уявити життя без цих благ цивілізації стає дедалі складніше. Завдяки практичності й дешевизні без поліетиленових матеріалів нині не обходиться практично жодне виробництво. Ми ж, беручи в супермаркеті целофанову «маєчку» чи то й великий пакет, навіть не замислюємося над тим, що буде з цією тарою завтра, а тим більше через десятки років. Вона вже перейшла межі сміттєзвалищ і розсіялася на тисячах несанкціонованих смітниках у лісах, на околицях міст, узбіччях доріг...

А далі що? Будемо чекати, доки вона забере увесь наш життєвий простір?..

Чи не щодня середньостатистичний рівнянин приносить до свого помешкання в середньому з десяток поліетиленових упаковок.

У той час екологи, які давно досліджують цю проблему, кажуть: доля 80% маленьких пакетиків швидкоплинна: 20 хвилин використання і 200 років утилізації. Виділяючи токсичні речовини, що потраплять згодом у ґрунт і воду, целофанові торбинки накопичуються на міських звалищах, а звідти, розвіяні вітром, розносяться й осідають на полях, «гірляндами» обліплюють дерева, захаращують зелені зони, плавають у водоймах, потрапляють до систем водопостачання і водовідведення, закупорюють зливові каналізації. Бактерій, здатних переробляти полімерні сполуки, в природі немає.  Період розпаду пластику в природі 200 років, поліетиленових пляшок – 10, поліетиленових кульків у водоймах – 20 років.

Фото з мережі Інтернет

Спалювати целофан теж не можна. Адже при горінні в повітря вивільняються високотоксичні сполуки, які руйнують озоновий шар та імунну систему людини, спричиняють гормональні та онкологічні захворювання.

Фото з мережі Інтернет

Тим часом Рівненщина слідом за Львівщиною ризикує перетворитися на гігантський смітник, якщо ми негайно не почнемо протидіяти увагу цьому злу. Перспективи потонути в поліетиленовому смітті вже турбують і центральну владу. А міністерство регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства розробило проект закону «Про обмеження виробництва, використання, ввезення і розповсюдження в Україні полімерних пакунків», яким пропонується заборонити виробництво, використання, ввезення і розповсюдження в країні (крім транзиту вантажів) полімерних пакетів міскістю до 20 літрів з товщиною плівки менш, як 0,025 мм. Та він чомусь осів у бездонних шухлядах парламенту. І коли його звідти витягнуть, невідомо.

Тим паче, що нардепам нині не до нього. Вони надто заклопотані наступними виборами…