Упродовж останніх десятиріч виробилася психологічна вакцинація проти побутового дискомфорту: самотужки шукаємо вихід зі складних життєвих обставин. При цьому не звинувачуючи «власть імущих», які за вирішення таких питань, до речі, одержують зарплату з наших кишень. Проте це стосується лише локальної проблематики, бо ж існують значно важливіші та глобальніші питання. Для прикладу, проблема молока – не споживання, а продукування його. Для цього принаймні потрібна корова...

Однак, щоб корова з теляти почала «виробляти» молоко,  мине мінімум три роки, а номінальна продуктивність тварини настає після п’яти літ добротного утримання – це ж не токарний станок і не трактор!  Знає про це не тільки сільський господар, а й твердять дипломовані фахівці. Тобто молочне скотарство -  трудомістка та затратна справа, хоча належить до традиційної сільської індивідуальної зайнятості. Держава навіть почала доплачувати за утримання молодняка ВРХ, очевидно усвідомивши, що в подальшому може втратити молочнотоварну галузь. Щоправда, ті мізерні компенсації знову ж таки десь застрягають у бюрократичних тенетах міністерських  кабінетів і надходять «у свинячий голос». Та й що можуть вдіяти підпори, коли фундамент прогнив, а стіни «роз’їжджаються»?!

Для підтвердження «катастрофи з молоком» не потрібно робити високоінтелектуальний аналіз чи соціологічні опитування – варто лише переглянути  сторінки оголошень районних газет. Останнім часом кількість повідомлень про продаж корів суттєво зросла. Не тому, що «ласунь» надмір, а тому, що  їх селяни просто збувають.

- Чому продаєте корову, - запитую у юного візитера редакції, який подає оголошення, - невже зайва у господарстві?

- Та не зайва, - у відповідь, - але мама їде в Польщу, тож доїти нікому…

Наступний діалог з  кваліфікованим ветлікарем, який у нагальних справах завітав до редакції.

- Учора ввечері зателефонували: мовляв, у корови передотільний параліч. Приїхав, прокапав, отелилася, все наче гаразд. Вранці – дзвінок: постотільний параліч. Мусив знову їхати: прокапав, показав як масажувати вим’я – все налагодилося, бо перебував «на телефоні»!  Але в підсумку: за бензин, медикаменти – 1200 грн. І це по-мінімуму!

 А нагодувати, напоїти, випасти. Далі: помахай вилами з гноєм, вимий та видій -  не медом життя видасться, а пеклом на природі. На базарі ж тобі ще «крутитимуть носом» з приводу того, що «дуже дорого».

Ви зауважили, що корів утримують тільки літні та старші сім’ї, молоді не «лізуть» у той «молочний рай», та й бізнес на цьому ризикнули будувати одиниці!

Коли я прийшов на роботу в село, то знав календар розтелу корів лише на кількох ближніх вулицях, а тепер я можу на пальцях рук порахувати всіх корів села…

А ще додайте відсутність випасів, бо все геть до сотки розпаювали, приватизували чи орендували. Окрім того, принизливо мінімальні, а не низькі закупівельні ціни на сільське молоко: переробники знахабніли, бо ж звикли лише до прибутків.  Настав час, панове , не «розкидати, а вкладати навіть у каміння», бо його може  не залишитися найближчим часом! Тим паче, що є реальна альтернатива: безвіз справді дієвий і не тільки у Польщі. А село старіє безповоротно!

Окрім того, криза молочної галузі потроху припхалася й у сільськогосподарські підприємства. Проблема не у технологічній відсталості чи у низькій продуктивності тварин – в цьому компоненті ми  майже на рівні європейських стандартів. Біда в тому, що доярок не вистачає, навіть з високою (на погляд власників) зарплатнею. Наші жінки нерозучилися доїти корів, проте за «дякую з премією» робити  не бажають! Відтак – кадрова криза! Навіть при вдвічі вищих, ніж в індивідуальних селянських господарствах, закупівельних цінахна молоко. 

Відповідно, скорочується маточне поголів’я худоби, летить шкереберть  «надій на корову» та валове виробництво молока - чи не головніші показники окупності молочнотоварного виробництва. Органіка нині елементарно заміщується мінеральними добривами. Далі – фінансово обґрунтоване банкрутство молочного скотарства, і тоді питимемо пальмове молоко. Китайці ж розробили порошковий замінник натурального молока. Пробував -  до оригіналу далеко.

Не називатиму шляхи виходу із ситуації чи методи вирішення проблеми? Моя професійна справа найперше полягає в означенні клопотів, а вирішувати їх мають професіонали. Ми ж країна чи  не з найвищою кількістю випускників вишів у Європі, тож нехай вони й пропонують професійному уряду свої лайфхаки!