15 липня 2019 року минає рік, як відійшов за позаземні обрії наш колега і побратим,  поет, прозаїк, краєзнавець, талановитий публіцист, заслужений журналіст України, Людина великої душі, потужного інтелекту, надзвичайної скромності і щедрого серця Євген Павлович Цимбалюк. Уродженець Вовковиїв, селянський син, натхненний духом рідного краю і родинним благословенням досяг в Україні творчих вершин, здолати які під силу одиницям. Автор більше двох десятків поетичних і прозових  книг, сотень краєзнавчих досліджень, нарисів і замальовок про золотий фонд нації – любих серцю співвітчизників, Євген Цимбалюк став еталоном журналістського і письменницького завзяття. На жаль, скупа доля відміряла йому під небом Вітчизни лише 56 років…

Всевишній, батьки наділили Євгена багатьма чеснотами. Сьогодні навіть важко їх перелічити: мудрість і розважливість не за літами, надзвичайна працьовитість, тонкий дипломатизм, наполегливість, яка іноді дивувала лінивців і заздрісників. Провідні риси Євгена  – відданість родинним цінностям і пам’яті родоводу, надмірна любов і повага до батьківських і материнських настанов, міру якої насправді ніхто не визначить. У своєму серці завжди леліяв образ мами і тата, брата і сестри, дружини і сина, невістки і єдиного внучка, яким так і не встиг натішитися. Вистачало там тепла і для щирих друзів.

15 липня 2019 року згадайте Євгена Цимбалюка добрим словом, помоліться за спокій його душі у Піднебессі. Нехай Господь оселить його душу там, де праведні спочивають. Вічна тобі пам’ять, незабутній друже і побратиме!