Ще кілька місяців тому мало хто з нас знав щось про віруси з “короною”, “самоізоляцією” займалися лише соціопати і фрілансери з палаючими дедлайнами, а водіїв маршруток та священників ніхто й не думав називати “суперпоширювачами”.

Пише https://litgazeta.com.ua

Сьогодні ж ми вже розбираємося у різних типах медичних масок і кольорах клапанів на респіраторах, знаємо, скільки спирту має бути у нормальних “санітайзерах” проти “ковідки” та організовуємо душевні “Zoom-вечірки”.

bbc.com зібрала 20 термінів, які відтепер завжди нагадуватимуть нам про нелегку весну 2020 року.

Коронавіруси (“корона”) – сімейство вірусів, 40 відомих науці видів. Звуться так через “корону” з молекул, якими вірус “обманює” клітини носія, щоб заразити їх. Донедавна найвідомішими були коронавіруси, які викликали “тяжкий гострий респіраторний синдром” (SARS, летальність – 9% від усіх інфікованих) та “близькосхідний респіраторний синдром” (MERS, летальність 35%). Вважають, що обидва штами виникли у тварин і передалися людині. Саме такі мутації, які “розмивають” міжвидові бар’єри для коронавірусів, роблять їх такими небезпечними – людський імунітет просто не готовий до боротьби. В народі коронавірус називають просто “короною”.

Sars-CoV-2 – новий штам коронавірусу, “винуватець” нинішньої пандемії і всесвітнього карантину. Уперше виявили у людини лише в грудні 2019 року в китайському місті Ухань. Назва – скорочення від “Severe acute respiratory syndrome coronavirus 2”, “тяжкий гострий респіраторний синдром коронавірусу – 2”.

COVID-19 (“ковідка”) – хвороба, яку викликає Sars-CoV-2. За статисткою, що вже є, вісім з десяти хворих переносять її у “легкій формі” – з лихоманкою, кашлем, іноді головним болем і болем у горлі. У 14% інфікованих виникає пневмонія з серйозними ускладненнями дихання – тоді потрібні апарати штучного дихання. А ще у 6% заражених хвороба доходить до критичної стадії, коли імунна система виходить з-під контролю і виникає ризик смерті. Ліків від “ковідки”, як називають недугу в Україні, поки що немає. Але у більшості випадків вони і не потрібні, адже організм може перенести хворобу самостійно.

Карантин – обмеження в часи епідемії. Головна ідея – скоротити кількість контактів між людьми. Тому забороняють всі масові акції, закривають розважальні центри, парки і пляжі, зобов’язують носити маски, респіратори і медичні рукавички. Утім, карантин може бути ще жорсткішим – аж до заборони особистого транспорту, закритих міст і перекритих доріг між областями. “Локомотивом” карантину в Україні став міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який виступив за “тотальний повний карантин”. Перші карантинні обмеження ввели 12 березня й кілька разів посилювали. А закінчитися карантин має 24 квітня, хоча в уряді припускають, що його можуть і продовжити, якщо динаміка поширення коронавірусу не знизиться.

Надзвичайна ситуація – режим, який вводиться в областях чи у всій країні, коли “порушуються нормальні умови життя”. Наприклад – через епідемії. За надзвичайної ситуації влада може оголошувати різні санітарні заходи, евакуацію, посилювати охорону порядку, призупиняти роботу підприємств. В Україні “ситуацію” ввели 25 березня, після того, як її вже оголосили у 13 областях. Не слід плутати надзвичайну ситуацію зі значно більш жорстким “надзвичайним станом”. Головна різниця – надзвичайна ситуація не обмежує конституційні права і свободи, а надзвичайний стан – цілком: він може обмежувати свободу руху, зібрань і навіть дозволяти примусове вилучення майна у фірм чи окремих людей. Надзвичайний стан у Україні зараз не вводили, хоча окремі його атрибути діють як частина карантину.

Самоізоляція (“залишайся вдома”) – утримання від будь-яких безпосередніх контактів із зовнішнім світом. Щоб не заразитися, або не заразити нікого іншого. Спочатку самоізоляція була фактично добровільною – для тих, хто повернувся з-за кордону. І мала тривати два тижні. Але з введенням карантину самоізолюватися закликають вже всіх українців – “залишайся вдома”, радять медики, правоохоронці, журналісти, телезірки та президент Зеленський. Водночас влада визначила, для кого самоізоляція обов’язкова: всі, хто контактував з хворими на “ковідку”, у кого є її симптоми, або хто вже захворів, але не потребує госпіталізації. До “обов’язкових самоізолянтів” долучили ще й всіх літніх людей (60 років і старше). На самоізоляції дозволяють зрідка виходити лише за продуктами та в аптеки, якщо вони не далі, ніж за 2 км від дому, а також двічі на день вигулювати тварин.

Обсервація – “апгрейд” самоізоляції, коли людей вже обов’язковою ізолюють від зовнішнього світу у спеціальних місцях (“ізоляторах”, якими можуть бути санаторії, як у Нових Санжарах, чи готелі, як “Козацький” в Києві). Триває два тижні, протягом яких медики мають визначити, чи є у людей на обсервації коронавірус. Обсервація обов’язкова для всіх, хто повернувся з-за кордону, хто контактував з хворими на COVID-19 та у кого з’явилися симптоми. Крім того, на обсервацію відправляють тих, хто втік з обов’язкової самоізоляції (тоді буде ще й штраф).

Соціальна дистанція – якщо вже довелося вийти на вулицю, то медики радять там бути подалі від інших людей. Мінімальна відстань – 1,5-2 метри. Саме на такій дистанції треба стояти в чергах. Крім того, на час пандемії радять відмовитися від рукостискань, обіймів та інших контактів, які порушують “соціальну дистанцію”.

Експрес-тести – один з тестів на коронавірус, який роблять за 10-15 хв. Це – мазок з носа, його може зробити будь-який лікар у будь-яких умовах, навіть вдома. Але експрес-тест не дає остаточної відповіді – якщо він негативний, це не обов’язково означає, що людина точно здорова. Це лише свідчить, що у неї нема антитіл до коронавірусу. Самі ж антитіла з’являються не одразу, тому якщо людина захворіла вчора, сьогодні експрес-тест не покаже хвороби.

ПЛР-тести – більш детальні аналізи, які проводять лише у вірусологічних лабораторіях зі спеціальним обладнанням методом ПЛР (“полімеразна ланцюгова реакція”). Цей метод застосовують у багатьох сферах – від криміналістики до наукових експериментів (так, наприклад, встановлюють батьківство). Ці тести можуть виявити хворобу і в перші дні після зараження, але їхні результати треба чекати до трьох днів. Зазвичай ПЛР-тести роблять, щоб підтвердити експрес-тести.

ШВЛ – системи штучної вентиляції легень. Ці апарати використовують для підтримки хворих на COVID-19, які через ускладнення не можуть дихати самостійно, або ж дихання настільки слабке, що не забезпечує достатнього кисню для організму. Ключовий елемент для кризових хворих на COVID-19.

Спецрейс – спеціальні авіарейси, якими українців екстрено доправляли з інших країн до України через пандемію. Почалося все ще 20 лютого, коли спецрейс компанії SkyUp привіз кілька десятків українців та іноземців з тодішнього епіцентру епідемії – китайського міста Ухань. Далі спецрейси повертали українців з інших країн: Італії, США, Таїланду і т.д. 17 березня Україна повністю припинила пасажирське авіасполучення, тому спецрейси стали єдиною можливістю для українців з далеких країн повернутися додому літаком. Головна проблема – потрапити на такий літак.

Спецперепустка – єдиний спосіб потрапити у громадський транспорт у часи карантину. У Києві їх ввели 23 березня. Скористатися такими перепустками можуть лише ті, від кого критично залежить життя міста: медики, рятувальники, поліцейські, комунальники, продавці продуктових магазинів і аптек. Решті їздити громадським транспортом заборонено.

Захисні маски – стали справжнім символом епохи коронавірусу, а з 6 квітня ще й вашим обов’язковим атрибутом, якщо хочете вийти на вулицю. До березня вони фактично зникли з усіх аптек (нерідко на вході висіли написи: “Без масок не заходити. Масок у продажу немає”). Але потім поступово повернулися на ринок, зокрема в онлайнмагазинах – вже з новими цінами. Функціонально ж всі види масок (хірургічні, процедурні, чорні вугільні, саморобні марлеві, маски PITTA) не можуть повністю захистити від коронавірусу. Зате можуть захистити оточуючих, якщо сам носій маски інфікований.

Респіратори – ще один обов’язковий з 6 квітня аксесуар українців. Респіраторні маски вважаються кращим захистом, ніж медичні. З трьох класів захисту (FFP1, FFP2 і FFP3) останній – з червоним клапаном – може затримувати до 99% усіх частинок у повітрі, включно з вірусами. При цьому респіратори не захищають оточуючих від вас – через їхній клапан виходить концентрований видих, що може містити інфекцію.

Суперпоширювачі – носії вірусу, які можуть заражати багато людей. У середньому, за статистикою, інфіковані заражають коронавірусом двох-трьох-чотирьох людей (часто це члени родини). Але “суперпоширювачі” через свою соціальну активність можуть передавати хворобу десяткам чи навіть сотням інших. В Україні це пов’язане з родом занять – “суперпоширювачами” можуть бути водії маршруток, продавці, медики, священники та активні прихожани церков.

Zoom – платформа для відеоконференцій, онлайн-зустрічей і нарад. У відеочатах Zoom можуть одночасно брати участь до 100 учасників, через що програма стала одним з головних засобів спілкування під час пандемії. А активи компанії від початку спалаху коронавірусу дуже зросли. Поряд з робочими нарадами юзери почали влаштовувати Zoom-вечірки, музиканти – Zoom-концерти, а репетитори – Zoom-заняття. Виробили навіть своєрідний Zoom-етикет – відключати мікрофон (“м’ютитися”), коли не говориш, щоб не створювати лишній шум у спільній конференції, та не вмикатися з ванної, туалету чи з членом сім’ї у спідньому на фоні. Зрештою, тих, хто багато часу проводить у Zoom, почали називати “зумбі”.

Дистанційне навчання – з введенням карантину школи та університети задумалися, як продовжити навчання дистанційно. Спочатку це виглядало лише як розсилка завдань, наприклад, через Viber. Пізніше навчали більше технологічно: через Zoom та GoogleClassroom (“гугл-класи”) – сервіс Google, який об’єднав Google-документи, пошту Gmail і Google-диск для зберігання даних, що дозволяє вчителям і викладачам у реальному часі створювати завдання, перевіряти їх та коментувати. А потім допомогти освіті вирішило телебачення через трансляцію уроків на різних каналах (проєкт “Всеукраїнська школа онлайн”). Судячи з кількості переглядів на YouTube, найпопулярнішими телеуроками стали “руханки” – заняття з фізкультури, які проводять зірки.

Санітайзер (антисептик) – гігієнічний засіб, яким обробляють руки, інші відкриті ділянки тіла, телефони, клавіатуру комп’ютерів, робочі поверхні, щоб знищити можливий вірус на них. Як і у випадку з масками, з приходом коронавірусу в Україну санітайзери майже зникли з аптек, але потім почали знову з’являтися, навіть у великих тарах по кілька літрів. Утім, не всі “санітайзери” здатні знищувати коронавірус – для цього концентрація спирту в них має бути не менше 65%.

Дезінфекція – загальна назва процесу обробки поверхонь для знищення вірусу. Місцева влада організовує дезінфекцію у транспорті, на зупинках, у під’їздах та ліфтах, лавках, а також інших місцях, де буває багато людей. Працівники, які проводять дезінфекцію, одягнені у костюми хімзахисту, через що українські міста періодично нагадують Прип’ять у 1986 році та серіал “Чорнобиль”.

За матеріалами https://litgazeta.com.ua