Є безліч уроків, які ми можемо витягти з нинішньої пандемії, і людство дійсно вчиться.  Пише у своєму блозі директо ТРК РИТМ Олександр Хитров.

У соціальних мережах можна побачити, як люди діляться важливими інсайтами, які з’явилися у них в результаті введення обмежень: цінувати життя, а не сприймати все як належне; культивувати відносини, а не кількість куплених речей; сповільнюватися і спрощувати; проявляти доброту і співчуття.

Звичайно, це важливі ідеї. Але чи вистачить нас надовго або ми знову повернемося до попереднього стану після того, як карантин закінчиться? Дослідження в області психології і минулий досвід показують, що такий ризик є.

Відразу після 11 вересня 2001 роки мої колеги-психологи почали досліджувати зміни в поведінці людей і виявили значний сплеск прояви таких якостей, як співчуття, співчуття, щедрість і доброзичливість. Особливо серед тих, хто жив в районах, які найбільше постраждали від атак терористів. Жителі Нью-Йорка, відомі своєю товстошкірістю, стали набагато м’якше, поблажливіше, добрішими. Але всього через кілька місяців Нью-Йорк і його мешканці повернулися до свого звичайного стану. Ті, хто був добрий до трагедії, залишилися добрими і після, а ті, хто був байдужий, знову закрилися.

Що ми можемо зробити, щоб вшити навчитися, вирости і вийти кращими людьми з цього важкого досвіду з коронавірусів? Незалежно від того, віруюча людина чи ні, свята і пов’язані з ними ритуали підказують нам рішення. Адже метою свят часто є нагадування суспільству про важливу подію, пов’язаному з фундаментальними цінностями. Так, Різдво нагадує християнам про народження Ісуса і цінності співчуття. Песах нагадує євреям про вихід з Єгипту і цінності свободи. А Ураза-байрам нагадує мусульманам про повернення Мухаммеда в Медину і цінності милосердя. Метою молитви у святковий або в будь-який інший день аналогічно є нагадування про цінності, які релігія вважає важливими.

Навіщо потрібні постійні нагадування? Тому що без них ми можемо забути і повернутися – забути важливі цінності і повернутися до колишніх звичок.

Я не пропоную оголосити національний або всесвітній День коронавируса. У нас і так достатньо свят, і більшість з нас хочуть повернутися на роботу. Але я пропоную, щоб кожен з нас і всі ми разом створили історію, яка послужить нагадуванням нам самим, нашим дітям і дітям наших дітей – щоб після того, як ми повернемося до колишнього життя, ми не повернулися до колишніх цінностей.

Я сподіваюся, що ця пандемія, яка стала першою в житті більшості з нас, буде й останньою. І я сподіваюся, що уроки, які ми винесемо з цієї пандемії, залишаться з нами ще надовго після того, як ми знову будемо вільно гуляти по вулицях Нью-Йорка, Ухань або Києва.

Тал Бен-Шахара, New York Daily News