Великомежиріцька громада одна з небагатьох в окрузі, де ще немає ЦНАПу. Це незручно, бо для отримання великої низки послуг місцеві жителі змушені бігати по різних інстанціях замість того, щоб отримати їх в одному місці.
Про це повідомив народний депутат України (округ 153, Рівненщина), голова підкомітету з питань антикорупційної політики в економічній сфері Комітету ВРУ Роман Іванісов:
«Приїхав до Великих Межирічів перевірити хід ремонтних робіт в адмінбудівлі, де за планами місцевої влади має розташуватися Центр надання адміністративних послуг. Для капітального ремонту покрівлі і підсилення стін передбачив близько 900 тис.грн. субвенції.
Великомежиріцька громада одна з небагатьох в окрузі, де ще немає ЦНАПу. Це незручно, бо для отримання великої низки послуг місцеві жителі змушені бігати по різних інстанціях замість того, щоб отримати їх в одному місці. Ще навесні, під час зустрічі з активом громади, дізнався про проблему: ЦНАП не можуть організувати з причин поганого стану будівлі. Тоді домовилися, що я буду сприяти виділенню коштів на ремонт, який пришвидшить відкриття ЦНАПу.
Сьогодні побачив, що вже зроблено армування будівлі, перекритий дах; найближчим часом його вкриють шифером. Голова громади
Оксана Слободенюк каже, що виділені кошти дали поштовх до повноцінного ремонту будівлі, який був неможливий без підсилення стін. На дофінансування віднайшли суму і в місцевому бюджеті, і в обласному.
Також відвідав Великомежиріцький ліцей: найбільший опорний навчальний заклад у громаді, у якому виховують понад 400 дітей. У будівлі знаходиться і дитячий садочок. За словами директорки, закладу 107 років, капітального ремонту не було, дах протікає, через що спортзал опинився в аварійному стані.
Подібна ситуація і у с.Стовпин. Тутешня школа хоч і є найновішою в ОТГ (будівля 1986-го року!), але фасад руйнується на очах. Можливості закладу 192 дитини, тут є і власний спортзал, і столова. Але поки що тут навчається 60 дітей, а також розташований дитячий садок.
Мені дуже прикро, що навчальні заклади Рівненщини перебувають у такому стані. Постійно задаюсь питанням: невже стільки років нікому не було діла до наших дітей? Невже всім було байдуже, у яких умовах учні здобувають знання?
Домовилися з директорами цих шкіл про ще одну зустріч, коли буде готова проектно-кошторисна документація. Тоді визначимо, з чого розпочинати роботи».