Після повномасштабного вторгнення багато сімей покинули свої домівки, заклади які відвідували дітки, реабілітаційні центри та вимушено перемістилися.
Зі слів батьків їм дуже складно адаптуватися та знайти центри, заклади де можна продовжити систематично повноцінно розвивати дітей. Батьки та опікуни не зовсім інформаційно обізнані на що вони мають право та як надати собі ресурсу щоб ефективно бути корисним для своєї дитини.
Пам'ятайте:
Особа з особливими освітніми потребами це - особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту (пункт 20 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" (далі - Закон).
Інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей (пункт 13 частини першої статті 1 Закону).
Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку (частина друга статті 20 Закону).
Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.
Шпаргалка для батьків:
Не бійтеся виділяти час для своїх потреб оскільки ви є головним джерелом допомоги та підтримки дитини, подбайте про себе. Любіть себе.
Слідкуйте за своєю реакцією у певних станах – діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими, які відіграють важливу роль у їх житті. Спробуйте зберігати спокій та транслювати його дитині, наскільки це можливо.
Приділяйте дитині максимально якісно час, не відволікаючись на інші речі – ваша включеність дозволять дитині висловити свої думки, довіру та відчути власну захищеність. Навіть 20 хвилин якісного часу може бути більш корисними ніж година, але відволікаючись.
Обіймайте дитину, хваліть її та дякуйте.
Старайтеся чути а не слухати.
Говоріть з дитиною зрозумілою мовою.
Намагайтеся підтримувати звичайний спосіб життя та розпорядок дня – підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє на дитину та є для неї чітким, що не вимагає слів, доказом власної безпеки та стабільності.
Відволікайте дитину доступними іграми, жартами, розмальовками тощо.
Читайте книжки, вірші або розповідайте ті, які пам’ятаєте. Якщо у вашої дитини є улюблена книга (вірш, казка) і вона просить весь час саме її, то повторюйте її , адже - це безпека, це заспокоює.
Не бійтеся говорити про свої потреби та проблеми, адже це нормально.
Для дітей важливо щоб їх відчували серцем.
Статтю підготувала соціальна працівниця Фонду Марія Данилюк.
У разі виникнення запитань до соціальної працівниці по даному питанню телефонуйте за номером +380 (67) 447 38 51.