Геннадій Осіян народився 29 березня 1977 року на Черкащині. У Рівненському СПТУ №38 здобув фах зварювальника. Працював в Україні та закордоном, але, коли в рідну країну прийшла велика війна, в перші ж дні залишив роботу у Польщі й повернувся додому.

«Геннадій приїхав і відразу пішов до ТЦК. Він хотів захистити свій дім, батьків, сім’ю, тому кілька разів звертався, аби його взяли до війська. Йому постійно говорили чекати – і Геннадій чекав. А в листопаді 2022 року його мобілізували», - розповідає сестра Героя Марія.

До Збройних сил України Геннадій долучився в один день з племінником. Відтоді були постійно на зв’язку. Рідним про службу розповідав не багато – тримав у таємниці і місце перебування, і завдання.

«Він зізнавався, що було непросто. Особливо важко було дивитися, як ворожі ракети руйнують будинки, забирають людські життя на Запоріжжі. Нічого легкого у службі не було, але він не нарікав, адже розумів, що це його обов’язок, його рішення та вибір, його життєва позиція», - продовжує швагро захисника Павло.

Біль інших – болів Геннадію найбільше. Адже таким був по життю: добрим, справжнім, із добрим серцем, готовим на все заради інших, не робив нічого злого – пригадує мама Героя Алла.

У липні 2024 року Геннадій отримав відпустку – їхав додому, аби зустрітися з племінником, який отримав поранення.

«Він вже погано почувався, захворів під час служби на Запоріжжі. Говорив, що не впевнений, що доїде нормально. Тож, коли дістався Рівного – відразу потрапив у реанімацію… Місяць його намагалися врятувати, але серце не витримало…», - розповідає мама.

47-річний солдат Геннадій Осіян помер 13 серпня 2024 року в лікарні.

Прощання із Героєм відбудеться сьогодні, 15 серпня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному. Чин похорону здійснять у Свято-Покровському кафедральному соборі. Поховають його на кладовищі «Нове».

Пресслужба Рівнеради