Ситий голодному – не товариш. Ця народна мудрість спала на думку, коли на очі потрапила інформація про те, що депутати Верховної Ради України отримали у вересні до своєї далеко не жалюгідної зарплати (17 650 гривень) усіляких доплат, в тому числі за ранг, вчену ступінь, навіть за використання іноземної мови (це ж треба додуматися!) більш як 6,6 мільйона гривень. Та найбільше зачепило за живе те, що з цієї суми понад 2,2 мільйона гривень становлять надбавки за інтенсивну, тобто неймовірно напружену, самовіддану працю наших парламентарів.

Чим же так перетрудилися бідолашні слуги народу, які за місяць не спромоглися (та й не намагалися) розглянути жодного вкрай необхідного для полегшення життя людей законопроекту. Погрузнувши в дебатах про нелегітимні вибори в Росії, табу на ввезення з країни-агресора книг, заборону гастролей в Україні неблагонадійних артистів і т.д., ура-патріоти у Верховній Раді жодним словом не обмовилися про президентський бізнес, який працює на ворожу державу. Вони досі не наважилися прийняти необхідні закони, які дозволили б відібрати вкрадені злочинною верхівкою Януковича мільйони, аби скерувати їх на зміцнення обороноздатності української армії та підтримку малозабезпеченого населення. Покрасувавшись перед телекамерами із гнівними заявами, навіть так звані опозиційні нардепи палець об палець не вдарили для того, щоб змусити уряд переглянути кабальні тарифи на газ, що вичавлюють з мільйонів українців останні соки. Випросивши у Заходу чергові кредити, вони кинулися ділити їх між своїми, заганяючи державу в безпросвітну боргову яму.

А що далі? Один лише Бог знає, скільки ще судилося українцям терпіти знущання владних олігархічних кланів, які продовжують садистські експерименти над своїм народом. Можновладці наче прагнуть встановити соціальну справедливість. На словах! Бо тим часом зменшують матеріальні допомоги для чорнобильців, інвалідів та інших соціально незахищених верст населення, водночас безсоромно збільшуючи собі зарплати. Аби відхреститися від розваленої до ручки системи охорони здоров’я, вони вирішили запроваджувати з 2017 року страхову медицину, тим самим позбавивши мільйони українців елементарної лікарської допомоги. З одного боку розробили план заходів на 2016-2017 рік щодо реалізації стратегії подолання бідності, з іншого – уряд перетворює українців на жебраків. Адже замість того, щоб подбати про розвиток економіки, створення сприятливих умов для підприємництва, збільшення робочих місць, що допоможе людям самим звестися на ноги і підняти державу, влада «годує» їх подачками у вигляді субсидій. Аби лише не вмерли з голоду. Попри всі популістські заяви Прем’єра Володимира Гройсмана, зарубіжні експерти прогнозують, що ситуація в Україні до 2018 року буде лише погіршуватися. А відтак 20 сімей-кланів, які контролюють 90% багатств України, і далі будуть багатіти, а народ, 80 відсотків якого, за висновками ООН, нині живе впроголодь, впаде у ще глибшу прірву злиднів.

Невже ми тому такі бідні, що дурні? Та ні ж! Нашу талановиту молодь з руками й ногами забирають провідні світові вузи і компанії. Українців залюбки беруть на роботу по всьому світу, то, значить, не дурні й не ледащі. Однак довірливі та наївні, бо піддаємося на лукаві обіцянки пройдисвітів, які дорвавшись до владного корита, не бачать довкола нічого, крім власної ненаситної похоті. Доки нами правитимуть олігархи, а закони будуть писати їхні ставленики, ми будемо безвільним стадом, яке заганяють у прірву безнадійності.

Анатолій СИДОРУК,

керівник Рівненського обласного Руху Валентина Наливайченка «Справедливість»