Нині повсюди тільки й мови, що про несподівану перемогу Дональда Трампа. Втім, кожен говорить про своє. Експерти намагаються спрогнозувати, як результати виборів президента США позначаться на подальшій долі України. Політологи докопуються до причин, чому гору взяв кандидат, якому до останнього пророкували поразку. А прості люди кажуть про те, що їм болить найбільше.

Днями я став свідком однієї такої жвавої бесіди. «Ви подумайте тільки(!), – емоційно доводив своїй співрозмовниці чоловік, – в Америці, де середня зарплата три тисячі доларів, а ціни на комуналку, харчі та “шмотки” менші, ніж у нас, 45 процентів населення, як заявив Трамп, живе за межею бідності. А що вже казати нам, коли маємо 1200 гривень пенсії?» Далі пішло-поїхало – до палкої дискусії долучилися інші. Нікчемність життя українців, не добираючи слів, вони ілюстрували власними прикладами. Усе зводилося до висновку: після Революції гідності нічого по суті не змінилося – на місце одних трутнів прийшли інші, ще більш ненажерливі та зухвалі. Задуривши людям голови, новітні ура-патріоти захопили владу не для того, щоб раз і назавжди зламати її злочинну систему, а щоб перерозподілити сфери впливу. І заради справедливості, треба віддати їм належне, досягли в цьому чималого успіху. Бо, як засвідчили електронні декларації, нажитим ними за останні два роки статкам можуть позаздрити не лише династії мільярдерів Заходу, а й, здавалося нам раніше, найбільш корумпована у роки незалежності банда Януковича. На тлі розкоші новоспечених товстосумів з числа народних обранців та високопосадовців їхні попередники разом із золотим батоном «проффесора» і царськими хоромами Пшонки виглядають хлопчаками в коротких штанцях. А канцлер найзаможнішої в Європі Німеччини Ангела Меркель – сиротою казанською.

Та Бог з ними, товстосумами, – у багатих свої дивацтва. Людей, які вже відчули на собі обіцяне Петром Порошенком життя по-новому, більше тривожить те, що буде далі. Адже, як свідчать результати проведеного групою «Рейтинг» соціологічного опитування, 74 відсотки опитаних українців не довіряють Президентові, 79 – уряду і 87 – Верховній Раді. Тому в задекларованій з 1 січня 2017 року мінімальній зарплаті вони вбачають не благо, а підступне зло. І мають рацію. Бо не підтверджені реальними резервами економіки зарплати призведуть до витка інфляції, ще більшого знецінення гривні та зростання вартості соціальних товарів, які вже й сьогодні не кожному по кишені. Підвищення «мінімалки» не полегшить життя мільйонів українців, яких весною наступного року очікує чергове подорожчання газу та електроенергії, а за ними – тих самих комунальних послуг і життя в цілому.

Де ж вихід? Сподіватися на те, що у бізнесменів при владі прокинеться совість і вони почнуть турбуватися про народ, марно. Не варто розраховувати й на те, що вони прозріють і почнуть дбати про майбутнє рідної держави, бо давно вже вивели свої капітали за кордон, де купили і сховали від людського ока вілли і яхти, де вчаться їхні діти і лікуються рідні, куди вони самі їздять відпочивати після кожної вдало проведеної оборудки. Порятунок українців у руках самих українців, які знайшли в собі сили гідно протистояти грізному агресору на сході України. Нам вистачить снаги здолати й те зло, яке нині глумиться над правдою і справедливістю!

Анатолій СИДОРУК,

керівник обласного Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»