До яких лише підступних прийомів не вдається влада, аби відволікти помисли людей від свого убогого існування та награбованого можновладцями багатства. Винахідливості та спритності, з якими вона заманює українців у безодню, міг би позаздрити сам лукавий.

Гляньте-но, у яких невинних ягнят перевтілилися після оприлюднення електронних декларацій нардепи. Побоюючись спалаху масових невдоволень, вони дали задній хід прийнятому два тижні тому рішенню про підвищення парламентарям зарплатні до 40 тисяч гривень. Бачите, перед народом совісно стало! А жирувати, коли напівголодні пенсіонери віддають останню копійку на вівтар перемоги над агресором, не соромно? Мало не святі Порошенко із Гройсманом про людське око гнівно засудили високопосадовців, які на державній службі примудрилися нажити, а вірніше накрасти неймовірні статки. Втім «вожді нації», які оголосили непримиренну війну корупції та тіньовій економіці, скромно промовчали про свої мільйони, заховані під матрацами.

Коли запахло паленим, згадали про народ. Глава держави напустив людям туману в очі новою обіцянкою про підвищення добробуту кожної української родини з підняттям із 1січня 2017 року мінімальної зарплати до 3 200 гривень. А Прем’єр-міністр «ощасливив» усіх новим споживчим кошиком, який Кабмін цими днями переглянув вперше з 2000 року.

Чим же потішив нас уряд, визначивши соціальний пакет, який, на його переконання, дозволяє українцям не голодувати, більш-менш пристойно одягатися і навіть користуватися певним набором сервісних послуг? У цілому новий споживчий кошик ненабагато відрізняється від затвердженого ще у 2000-му. Найбільше змін стосується ліків, до переліку яких додали засіб від гінекологічних захворювань, кишково-шлункових хвороб та запору. Що стосується продуктового набору, то навіть після збільшення обсягів споживання круп, м’яса, риби та фруктів, він суттєво бідніший, ніж пайок для німецького військовополоненого у 1941 році (він, крім іншого, включав 120 г риби, 40 г м’яса, 20 г солодкого і 55,5 г спецій та чаю).

Виходячи з нинішнього споживчого кошика, українцям на роботу треба ходити не тільки голодними, а й лише частково одягненими. Адже, наприклад, для чоловіків передбачені: 1 куртка – на 5 років, 1 штани – на 4, светр – на 3, пара теплих чобіт – на 3, дві пари туфель – на 5 років, четверо  трусів та десяток пар шкарпеток – на рік. Жінки ж, згідно з переліком, можуть обійтися одним пальто та двома сукнями на 7 років, однією парою зимових чобіт – на 3, одними туфлями – на 2 роки, шістьма трусами, двома бюстгальтерами і шістьма колготами – на рік. Крім цього, чоловіки і жінки можуть дозволити собі шість разів на рік скористатися послугами перукаря.

Та навіть цей мізерний споживчий кошик не по кишені практично половині населення України, яке, за даними Держстату, майже 58 відсотків своїх доходів витрачає на комуналку, а решту – на їжу. От вам і обіцяне владою покращення добробуту! Можновладці купаються у розкоші, а народ скніє у злиднях. Хіба це справедливо?

Анатолій СИДОРУК,

керівник Рівненського обласного Громадсько-політичного руху Валентина Наливайченка «Справедливість»