21 травня у Рівному заплановано концерт найпопулярнішої української рок-групи «Океан Ельзи». Цей гордий титул хлопці зберігають вже майже півтора десятки років. За цей час їх фронтмен Святослав Вакарчук встиг перерости суто музичну суб’єктність і усе частіше коментує також і політичну ситуацію в Україні. В умовах кризи авторитетів саме його чимала частина наших земляків розглядає як ідеального нового Президента, а відтак і майбутній концерт сприймається вже не просто як концерт…

  Нещодавно у фейсбуку випадково наштовхнувся на дискусію рівненських воїнів і націоналістичних діячів, які обговорювали, наскільки патріотично в нинішніх умовах виглядатимуть відвідини рівненського концерту Святослава Вакарчука.

  «Чи можна йти на концерт людини, яка паплюжила ім’я Сашка Музичка?», - запитує одна патріотично налаштована жіночка, маючи на увазі знаменитий спіч Вакарчука про «огидну, нелюдську поведінку» рівненського героя Революції, якому наче б то «взагалі немає місця не те що в політиці, а в цивілізованому товаристві».

  Тут, звісно, варто згадати, як «нецивілізований» Музичко не дозволяв псувати громадське майно під час Революції, варто завважити, що навіть продажного прокурора він жодного разу не вдарив: так лише за краватку посмикав…

  Втім, не забуваймо також і того, що суперечлива фраза Вакарчука прозвучала на лекції місцевим студентам на Донбасі, половина якого і досі охоплена війною. Природно, що лідер популярної групи ретельно підбирав слова. Ключовим у питанні студентки було те, що Музичко відстоював свою правоту з автоматом наперевіс і, безумовно, було би безумством виправдовувати це у краї, де чимало місцевих відморозків з тими ж автоматами насаджують діаметрально інші цінності.

  Безумовно, у Рівному це сприймалося абсолютно не інакше. А надто суспільством, розпаленим пошуками усюдисущої «зради».

  Зрадників від музики у нас, ніде правди діти, не бракує: це і Ані Лорак, що виступає на черговій річниці Російського флоту, і Таісія Повалій, яка в обіймах ватників Баскова і Лоліти називає себе «частью украінскава зємлячєства», і недолугий Іван Дорн, якому війна бачиться такою собі «ссорай со старшим братом» і численні віагри-потапи-лободи-монатікі та інші «Гріби», які не гребують розважанням окупантів…

 Думаю, не буде помилкою назвати зрадниками української справи також і всіх тих наших наче б то нейтральних артистів, які уперто продовжують записувати свіжі пісні російською мовою, даючи в такий спосіб підставу російським політикам і далі записувати нас у межі «руського міра».

  Як не крути, Вакарчук ні до перших, ні до других, ні до третіх усе таки не належить. В Росії припинив виступати одразу ж після Революції Гідності, армії допомагає, в прифронтовому Маріуполі безкоштовні концерти дає…

  Для громадянина – більш, ніж достатньо, для політика дуже і дуже мало…

   І мова далеко не тільки в оцінці методів Сашка Білого. Хто-зна, чи після кількох років «рішучих реформ нової влади»  Вакарчук засуджує радикалізм Музичка так само, як і раніше? При нагоді обов’язково запитаємо.

  Мова йде більше про відверто інфантильні фрази, що Україна, мовляв, зшита з багатьох клаптиків, має багато нацменшин, а відтак не варто тут надавати пріоритет лише українській мові. Хіба Польща не складена зі шматочків? Росія? Франція? Сполучені Штати? Історія чи не кожної сучасної країни – це історія зшивання шматочків, а відтак подібні фрази виглядають, у ліпшому випадку, як сповнене нарцисизму невігластво, що в умовах війни дуже корисне насамперед зрозуміло кому…

 На усе це обов’язково потрібно зважити перш, ніж на чергових виборах приймете для себе рішення, як то водиться в українців, по вуха зачаруватися Вакарчуком-політиком. Жодному політику такого словоблудства прощати ні в якому разі не можна!

  Що ж стосується Вакарчука-музиканта, то його слухати, безумовно, можна і треба. На концертах «Океану Ельзи» український дух піднімається у надзвичайно якісний спосіб, всі пісні є виключно україномовними і до того ж надзвичайно душевними і проникливими.

   Як припустив у згаданій вже інтернет-дискусії  представник Спілки учасників бойових дій та учасників АТО «УВО» Сергій Пандрак, висловлюючись про Музичка, Вакарчук  міг перебувати в полоні інфантильних ідеалів, бо думав, що «Порох, Авак'ян, Пастор, Кролик і Боксьор - патріоти-демократи, а Сашко Білий – БАНДИТ»... Якщо щось подібне Вакарчук невдовзі публічно заспіває знову, тоді неодмінно йому це і пригадаємо.

  Поки ж не варто передчасно плутати зерна з половою… Слухайте українське!

                                                                                                                           Максим КОЛОМИС