Здавалося б, і як не співчувати сусідам, у яких просто у центрі міста, посеред білого дня, у перегоні між двома станціями вибухає вагон метро? Загинуло 14 чоловік, покалічилося іще понад півсотні. Серед них діти… У місті-мільйоннику повністю зупиняється метрополітен…

  А от чомусь зовсім не сумно… Не те, щоб радісно – просто байдуже і все… Анітрохи не зачіпає нічого всередині. Під час терактів у Франції, Туреччині, Бельгії, Великобританії, Сполучених Штатах серце кров’ю обливалося, а коли це сталося у Росії – жодних емоцій. Ані найменших…

  Емпатія – почуття загалом дуже і дуже людяне. Здатність співпереживати чужому горю – чеснота цілком християнська, а надто тепер, коли на дворі Великий піст… Та усе одно немає ніякої емпатії…

  Перевіряю реакцію мереж і розумію, не всі такі «безсердечні», як я.

• Яка різниця, якої національності люди постраждали? Верхівка травить росіян на нас, а наша - на них, тільки ви трішки забули, що і ми і вони - живі люди, - пише киянин Саша Мартинюк.

• Таке враження, що потрапив у якийсь вертеп вурдалаків, де всі хочуть: "Крові! Крові", не розуміючи "по кому б'ють дзвони", - додає затятий рівненський оригінал Микола Кульчинський.

  Мені, утім, здається, що співчуття до людини, яка зламала ногу, випадково послизнувшись і до тої, яка зробила те ж саме, спеціально стрибнувши з третього поверху – речі дещо інші.

  Всі прекрасно розуміють: те, що сталося у Санкт-Петербурзі – для Росії зовсім не дивина. Теракти регулярно виникають одразу ж, щойно у країні щось іде не так. І найчастіше тоді, коли серед населення раптом піднімається хвиля незадоволення владою…

  «Смерть однієї людини – трагедія, смерть тисячі – статистика», - писав колись Ремарк. І справді, на буденність з плином часу здатне перетворюватися абсолютно усе, що завгодно.

  1999 р.: вибух на центральному ринку Владикавказу (загинули 52 чоловіки, поранено 168), вибух житлового будинку в Дагестані (загинуло 64 людини, поранено 146), вибухи двох багатоповерхівок в Москві (загинуло 224 людини), вибух багатоповерхівки у Волгодонську, Ростовської області (загинуло 19 чоловік, постраждало 1045)

  2002 р: вибух у дагестанському Каспійську (загинуло 45 чоловік, більше 170 постраждало), вибухи у Грозному (загинуло 97 чоловік, 210 поранених)

  2003 р.: підірвано вагон приміської електрички Кисловодськ-Мінеральні води (загинуло 44 людини, 156 поранено)

  2004 р.:  вибух в Московському метрополітені (загинуло 42 людини, 250 поранено), теракт у Беслані (загинуло 334 людини ( в тому числі 186 дітей, більше 800 отримали поранення різних ступенів важкості)

  2010 р.: вибухи у московському метро (загалом 53 загиблих і 108 поранених)

  2011 р.: вибух в московському аеропорту Домодєдово (37 загиблих, 130 поранених)

  Перелічені трагедії – лише наймасовіші. Кому цікаво: їх в історії путінської Росії відбулося набагато більше.

В такий спосіб тамтешнє керівництво поступово  здобувало собі статус сильної руки, яку прості росіяни впродовж вже більше 17 років незмінно наділяють необмеженими владними повноваженнями. Зараз рівень її підтримки, не зважаючи на масові протести у майже сотні російських міст,  тримається на рівні більше 80%.

  Скидається на те, що саме такий відсоток росіян цілком влаштовує саме така влада… То кому співчувати? Про смаки ж, як відомо, не сперечаються. І до чужого монастиря з власним уставом також не лізуть…

  Від подальшого висновку утримаюся, запропонувавши слово численнішій когорті користувачів українського «Фейсбуку», у якої емпатія чомусь не спрацювала.

•   Воювати в Україну їдуть не діти тих, хто сидить у Кремлі, а діти тих, хто гине у пітерській підземці, - одесит Максим Михайлов.

•   Я поставив собі планку терпимості, допомагаючи бійцям, поїздивши там, де страшно. Від деяких видовищ по ночах і досі кошмари мучать. Моя планка надто висока, аби її змогли осягнути «толерантні» люди. Я не зловтішаюся, що десь там в Росії знову щось бабахнуло. Мені просто начхати: кацапи жнуть те, що посіяли, - рівненський музикант Павло Краснопольський.

•   Всі співчувають, а в лікарні вночі померло ще двоє хлопців з зони АТО. Їх смерті вже звичка? Їм ми вже не співчуваємо? – Міцик Гонібєс, м. Рівне

•   У нас щодня на сході «пітєрскоє мєтро». Чого кацапи не "сочуствуют"? Ой! Так вони ж навпаки радіють! - Юрій Білічук.

  Загиблі у пітерській підземці – це головним чином представники тих-самих 86% підтримки Путіна. Так, однією з них виявилася двоюрідна тітка дружини одного з солістів популярної групи «На-на», тої самої, яка з кулаками захищає агресію на Донбасі.

    Нагадаємо, тиждень тому на те, що незаконні акції на вулицях можуть обернутися кривавими подіями натякав зокрема і сам президент Росії Владімір Путін.

    Казав це як раз тоді, коли Росією  прокотилися антикорупційні мітинги.

  Як каже Біблія, немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. А відтак росіянам - російське, а нам – наше. Війна в Україні, якщо хтось забув, розв’язана саме російською владою. Те, що нашими вулицями і дотепер не пересуваються танки та бетеери – пряма заслуга українських воїнів з передової. Так що краще побережіть свою емпатію для земляків…

                                                                                                                                 Максим КОЛОМИС