Фінальна постановка - «Дев’ятий урок», яку поставив Народний молодіжний театр "Від Ліхтаря" Рівненського міського Палацу дітей та молоді. Режисер-постановник вистави Олена Баюн, режисер - Артем Вишневський.

Показали «Дев’ятий урок» в малій залі Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. І бажаючих побачити витвір рівненських старшокласників прийшло стільки, що у залі забракло місць й довелося доставляти лави.

Пєса, яку показала молода трупа «Від ліхтаря» – витвір колективний. Текст вистави, її сюжет дівчата й хлопці творили разом і кожен з них сказав у своєму монолозі чи діалозі те, про що мовчить у житті. Бо сказати, зазвичай, нікому.

Школярі стилізовано показали в характерних рухах школу, уроки, а тоді з вируючого багатолюдного шкільного гурту стали виступати на авансцену поодинокі постаті: по одному й у діалозі з подругою чи товаришем.

Діти розповідали здебільшого власні чи то почуті від друзів історії. Усі ці історії, без винятку, невеселі. Йшлося в них про жорстокість однокласників-підлітків, про заорганізованість і муштру всередині шкільної системи, про пере завантаженість нудними й непотрібними предметами, про домашню самотність, бо батьки надто зайняті власним життям …

І на цьому фоні маленька людина не знає, де їй знайти опору, кому виповісти те, що накипіло на душі, у кого запитати, як бути. А ще, як протистояти світові, який її знеособлює, нівелює, намагається поставити в один ряд з іншими й причесати під один стандарт. Стандарт, створений десятки років тому, далебі ще в радянській системі, де яскрава індивідуальність та особистість ніколи не поважалася й гнобилася.

У своїй виставі юні актори актори показали зсередини не тільки вади шкільної системи освіти, а ще й упізнали себе чимало батьків. Начебто зразкових. Які свою дитину матеріально добре забезпечують, вчать у кращих навчальних закладах, посилають в масу гуртків і контролюють жорсткі графіки дня і тижня, в яких має жити й розвиватися їхня всебічно обдарована дитина.

Проте, щоб спитати: «Як ти? Чи тобі добре жити в цьому колесі? Чи це те, що тобі подобається? Що ти хотів би змінити?» – на це нема часу. Або ж є такі батьки, які вважають дитину своєю річчю й творять її життя за неї. І хлопець чи дівчина починає ненавидіти все і вся - й замикається в собі.

Діти показали в цій виставі, де шукати коріння тієї жорсткості та безсердечності у ставленні до ровесників і дорослих.

Коли вистава закінчилася, деякі глядачі захотіли висловитися щодо побаченого й побажали, аби цю виставу показати не тільки в обласному управлінні освіти, а донести й до Міністерства. Перш ніж реформувати систему освіти на свій погляд,  дорослі вчені педагоги мають спитати думки у дітей, що б вони хотіли змінити, й яке вони мають бачення.

Наприкінці зворушливої зустрічі, організатори фестивалю нагородили всі аматорські трупи грамотами й сувенірами. Перед акторами та глядачами виступив начальник міського управління культури та туризму Тарас Максименко, подякував за гарні вистави і побажав надалі працювати в цьому напрямку, творити щось нове й нестандартне.

Всі аматорські юнацькі колективи, - а їх за чотири дні у "Відкритій брамі" показало свої спектаклі аж вісім, - по-своєму цікаві й оригінальні. У їхніх виставах – не тільки шкільне життя. Ці постановки відображають юнацьке бачення світу, їхні до цього світу питання.