Вікна і двері…Такі, здавалося б, звичайні предмети в будь якій архітектурній споруді, що супроводжують нас впродовж життя, насправді несуть величезний зміст, мають набагато глибше значення, ніж оберігати нас від холоду чи темряви, від чужого ока і лютого буревію…

Архітектор і митець бачить це по-іншому і допомагає нам заглибитись і зрозуміти, що це найбільш символічні явища, що розділяють собою фундаментальні ознаки людського буття: земне від святого, світло від темряви, тепло від холоду, реальність від ілюзій, буденне від величного, минуле від сучасності, сучасність від майбуття.

На світлинах архітектора вікна і двері, які він сфотографував, подорожуючи містами і селами України, країнами Європи, зазираючи у невеличкі дворики і стоячи перед величними храмами, вихоплюючи останні дні життя старих дерев’яних хат і помічаючи «шрам війни» на вікні кам’яної сакральної споруди.

Про кожне зображення науковець розповідає захоплююче, його двері і вікна мають дивовижну історію і стають діючими особами її величності архітектури. Коли роздивляєшся різноманітний світ вікон і дверей, то виникає бажання мерщій піти вулицями нашого міста і відшукати щось надзвичайне, досі непомічене іншими.

Але, на жаль, Рівне надто бідне старовинними родзинками. Ще донедавна в багатьох будинках-старожилах ми бачили вікову дерев’яну оздобу, яка гармонійно вписувалась в архітектурний стиль будови, а тепер їх замінили пластиковим штучним матеріалом, поруйнувавши первозданне, створивши недолугий архітектурний мікс.

Прикладом, як можна зберігати старі архітектурні пам’ятки, є країна-сусідка Польща, де все старе унікальне підлягає реставрації, а нове гармонійно вплітається у загальний архітектурний  ансамбль міста.

Фотовиставка Петра Ричкова стала помітною подією в культурному житті Рівного. Гості виставки, затамувавши подих, слухали її автора, котрий є неперевершеним інтелектуалом і знавцем культури, а ще легким у спілкуванні співрозмовником.