Медсестра з Павлограда пішла до 152-ї бригади
- Опубліковано: Дмитро Коваль
- —
- 15 Листопада, 2026 о 08:48
Сорокавосьмирічна медсестра з Павлограда на ім’я Зоя змінила цивільну медицину на лави 152-ї бригади. Історію цієї військовослужбовиці оприлюднили у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
Шлях у медицині та початок великої війни
Двадцять четвертого лютого 2022 року Зоя збиралася на добове чергування в реанімації. Чоловік щойно повернувся із шахти й повідомив, що почалося повномасштабне російське вторгнення. Діти залишилися вдома, а жінка поїхала на роботу. Тоді фронт був ще далеко від її рідного Павлограда.
Перегляньте також:
- На Дніпропетровщині затримали підполковника
- Як українські удари послаблюють паливну систему та доходи рф
У дитинстві майбутня військова спостерігала, як її бабуся-фельдшерка допомагала людям, і сама мріяла стати лікаркою. Згодом вона здобула фах медсестри та працювала у таких місцях:
- у стоматологічній поліклініці
- у відділенні переливання крові
- у пологовому будинку
- у реанімації
Рішення приєднатися до війська
Коли постало питання про зміну роботи, жінка зрозуміла, що хоче спробувати себе у війську. Про військову службу вона замислювалася й раніше. Спочатку стримував страх, згодом – відповідальність за маленьких дітей. Коли старша донька стала повнолітньою, Зоя почала серйозніше цікавитися можливостями служби.
Вона розпитувала знайомих військових про їхній досвід, умови та повсякденну роботу. Зрештою вирішила приєднатися до ЗСУ. «Стоматполіклініку я вже вмію, відділення переливання крові пройшла, пологовий будинок пройшла, реанімацію пройшла. Далі куди? Тільки армія», – розповідає Зоя у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
Родина та мотивація військової
Дітям про своє рішення розповіла заздалегідь. Вони хвилювалися, просили матір усе добре обміркувати, однак відмовляти її не стали. Сьогодні донька та син Зої допомагають українським захисникам. Молодшому, якому 14 років, особливо цікава медицина. Він займається в молодіжній організації «Центурія», цікавиться тактичною медициною та мріє стати військовим медиком.
Сама жінка сподівається, що до його повноліття війна вже закінчиться і синові не доведеться переживати того, через що проходить нинішнє покоління військових. «За те, щоб мої діти жили у вільній і сильній країні. За те, щоб вони цього не переживали і їм не довелося воювати за власну країну. Найперше і головне – за те, щоб мої діти були щасливі у власній країні», – говорить Зоя у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
Своє рішення вона пояснює і тим, скільки щоденної роботи виконують військовослужбовці, які вже перебувають у строю. На її переконання, їм потрібні люди, готові розділити це навантаження.
Джерело: АрміяInform
