Порушення прав засуджених та нелюдське ставлення до них керівництва, невиплата заробітної плати, позбавлення можливості адаптуватися до суспільства після відбування покарання у більш жорстких умовах та повна антисанітарія.... Це реальність Городоцького виправного центру, що на Рівненщині, заявляють засуджені. Уже не в змозі терпіти знущання, люди, які не змогли знайти правди в прокуратурі, просять допомоги у журналістів. Засуджені заявили, що почнуть масово різати собі вени у знак протесту. З огляду на вищезазначені скарги, ми вирішили приїхати у виправинй центр без попередження, щоб подивитися, в яких умовах люди проживають, що їдять, та переглянути документи щодо виплати заробітної плати, аби переконатися у правдивості слів засуджених.

Журналіста сайту "ВСЕ" зустрів начальник Городоцького виправного центру Юрій Томашук. Без заперечень провів на територію об'єкту. Дозволив віч-на-віч поспілкуватися з засудженими. Ми були у їдальні, на кухні, в ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), гуртожитках, де проживають люди, і у місцевому готелі, де проводять довготривалі побачення засуджені з близькими родичами. Власне, далі робіть висновки самі.

Але перед тим, щоб зрозуміти скарги засуджених, варто дещо пояснити.  

У поняттях "позбавлення" та "обмеження" волі існує суттєва відмінність. Власне, у Городоцькому виправному центрі відбувають покарання люди, які засуджені саме до обмеження волі. Згідно з кримінально-виконавчим кодексом України,  засуджені до обмеження волі не ізолюються від суспільства, на відміну від тих, хто позбавлений волі, вони лише обмежені у свободі пересування і виборі місця проживання. Це виражається у тому, що вони не мають права залишати територію виправного центру і визначену місцевість без дозволу адміністрації, а також зобов'язані проживати, як правило, у спеціально призначених для них гуртожитках.Засуджені мають обов'язки і користуються правами, встановленими для громадян України, але з певними обмеженнями, зазначеними у КВК України. Інакше кажучи, засуджені є громадянами України з обмеженим статусом, що залежить від характеру обмежень, властивих даному виду покарання. Відповідно до ст. 59 КВК України, засуджені до обмеження волі,  мають право носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень, відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць. Ба, більше, сучасні засуджені до обмеження волі безперешкодно користуються мобільними телефонами та інтернетом.

У Городоцькому виправному центрі виник конфлікт через те, що керівництво закладу, за словами засуджених, порушує їхні права, не дозволяє виходити за межі закладу, який обнесений колючим дротом. Адже, згідно з тією ж ст. 59 КВК України, засуджені мають право на короткочасні виїзди за межі виправного центру. Втім це можливо лише виключно з дозволу адміністрації, який, кажуть засуджені, отримати дуже важко.

Втім начальник  Городоцького виправного центру Юрій Томашук розповів, що лише за останній місяць відпустку отримали більше 50 засуджених з різних вмотивованих підстав: 

• Засуджені кажуть, що хочуть вільно пересуватися за межами закладу? Звісно, такого не буде. У нас тут поруч розташовані  житлові будинки та сусідні села. Ми, в першу чергу, повинні дбати про безпеку людей. Якщо є підстави, ми, звичайно, відпустимо. Це може бути виклик у суд, складання іспитів, лікування у стаціонарі, у зв'язку з одруженням або ж інші життєві обставини, які потребують присутності засудженого, - зазначає Юрій Томашук. - Щодо карантину, то, згідно з законодавством, новоприбулі у заклад на чотирнадцять днів поміщаються на карантин із метою виявлення обставин стану здоров'я. Якщо людина не скаржиться на самопочуття, то її розподіляють на місце проживання та працевлаштовують із урахуванням його умінь та можливостей. 

Ми поцікавилися і бухгалтерськими питаннями щодо виплат заробітної плати в установі. Бухгалтер нам пояснила, що, згідно з КВК України, засуджені утримуються у закладі за власний рахунок: вони сплачують за світло, проживання, воду, їжу із зароблених власних коштів. В середньому мають півтори-дві тисячі гривень, із яких вираховується прибутковий податок 15 %, аліменти (якщо є такі), військовий збір 1,5 % та за комунальні послуги 8,5%. Засудженому, незалежно від вирахувань, зараховується на особовий рахунок не менше 75% зароблених коштів. Тим часом із особового рахунку відраховуються кошти за харчування. Втім ті, хто не хоче ходити на роботу, проживають за рахунок установи. Щомісяця вираховується на харчування приблизно 600 гривень, це менше 30 гривень на добу. За кошти, що лишаються, засуджені купують собі товари у магазині. Людина може забрати і готівкові кошти у разі потреби. Усі невитрачені гроші лишаються на рахунку засудженного. І коли людина звільняєтья, то має певну суму.  Кожен засуджений щомісяця ознайомлюється із своїми витратами. Якщо комусь щось не зрозуміло, то можна звернутися у бухгалтерію, де все пояснять. 

У бухгалтерії нам продемонстрували документи про витрати, у яких усе до копійки розписано і сходиться. Очевидно, засуджені просто не погоджуються із вирахуваннями, адже кажуть, що харчуються своїми продуктами і в їдальню не ходять. 

Начальник установи пояснює, що коли людина потребує медичної допомоги, то її обов'язково відвезуть у медичний заклад. Втім найбільше нарікань у засуджених на так званий неперерахунок терміну відбування покарання. Адже, згідно з "Законом Савченко", який набрав чинності 25 грудня 2015 року, один день, проведений у СІЗО, рахується за два. Тобто якщо людина перебувала у СІЗО один рік, а отримала покарання у вигляді позбавлення волі на два роки, то відбувати його далі уже не буде. Наразі, за клопотанням засудженого, суд зобов'язаний перерахувати всі терміни осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. Засуджені  виправного центру кажуть, що більшість із них, згідно з "Законом Савченко", свій термін уже давно відбули, втім суд не поспішає розглядати їхніх заяв. Та в цьому вини адміністрації колонії немає, і начальник установи намагається усіма можливими методами врегулювати конфлікт. Для цього і запросив правозахисників, яких ми зустріли на території закладу. Регіональний координатор  зі зв'язків із громадськістю в Рівненській області, уповноважений Верховної Ради з прав людини В'ячеслав Свірець зазначив:

- Скарги засуджених суд не розглядає без видимих на те підстав. Якщо так продовжуватиметься й надалі, то це може мати наслідки. Або буде бунт, вони оголосять голодування, почнуть різати вени, і це стане прецедентом на усю Україну. У такому разі виникнуть питання лише до двох слідчих суддів - Сидоренка та Коробова (Рівненський районний суд). У них чомусь упереджене ставлення, - зазначає В'ячеслав Свірець.  - Вийшов закон, і його потрібно виконувати, навіть якщо він комусь не подобається.

Пізніше  В'ячеслав Свірець нам повідомив, що суд таки почав розглядати клопотання засуджених, тож напруга у виправному центрі трішки спала. 

Начальник сектору з контролю з виконання судових рішень Рівненської пенітенціарної служби Тарас Долінський розповів нам, що найбільше на волю, згідно з "Законом Савченко", вийдуть засуджені за тяжкі та особливо тяжкі злочини, адже досудове слідство у тих, хто вчинив тяжкий злочин, триває дуже довго, і людина може перебувати у СІЗО роками. Відповідно, вчинивши тяжкий злочин, але відбувши два роки у СІЗО, засуджений вийде на свободу швидше, аніж людина, що вчинила менш тяжкий злочин.    

Тільки у Рівненській області, згідно з вищезазначеним законом, цього місяця, буде звільнено 178 людей.  Зокрема, засуджених за умисне вбивство - 25 чоловік, умисне тяжке тілесне ушкодження - 4, згвалтування - 5, за згвалтування дітей - 2, грабіж - 18, розбій - 30, вимагання - 1, створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину - 5, бандитизм - 7 та незаконне заволодіння транспортним засобом - 4.

Як і чим живуть засуджені у Городоцькому виправному центрі - далі у фотографіях.

Цим коридором піднімаємося до кімнат засуджених.

Далі - коридор, який веде до головної кімнати, де живе декілька десятків чоловіків, але вони користуються цілим поверхом. Тут є кімната відпочинку з телевізором, кухня, кімната для переодягання, душові кабіни та інше.

Кімната для відпочинку з телевізором.

У цій кімнаті засуджені їдять. Тут теж є телевізор.

Технічне приміщення.

Спальня, у який живе декілька десятків засуджених.

Власне, через скарги на погані умови проживання начальник Городоцького виправного центру Юрій Томашук показав усі приміщення, які журналіст мала бажання відвідати. На території виправного центру є магазин, у якому загалом за помірними цінами продається усе необхідне.

У магазині є крупи, приправи, ковбаси, сир, згущене молоко, тушкованки, консерви, а ще усі необхідні засоби гігієни (пральний порошок, зубні щітки та пасти, мило тощо). Магазин вільно відвідують усі засуджені, адже він знаходиться на території центру. Втім є ще один магазин за межами території, там дещо більший вибір продукції, але туди засуджених не пускають. Для того, аби придбати необхідний товар, необхідно звернутися до керівництва закладу, і все необхідне принесуть. Якщо у засудженого немає грошей, він може взяти продукти та інше у борг, який пізніше вирахують із його заробітної плати. 

Засуджені скаржилися на умови у ДІЗО (дисциплінарний ізолятор) - це місце, яке найбільше не люблять та бояться засуджені, адже, потрапивши туди за проступок, людина декілька днів перебуває у повній самотності. Оскільки засуджені розповіли, що у ДІЗО "по коліна води", ми зайшли і туди. Це підвальне приміщення з декількома ізоляторами, втім води на підлозі там не було. В ізоляторі чисто. Є і двір для прогулянок. 

Кімната для короткотривалих побачень.

Це кімнати для довготривалих побачень. Перебування тут, згідно з калькуляцією, коштує в залежності від обраної кімнати. Одна кімната на добу обходиться у 58 гривень з однієї людини, а приміщення з поліпшеними умовами проживання -  84 гривні. Двокімнатні - 105 гривень. У всіх кімнатах є телевізори. 

Кухня та ігрова кімната для діток також є.

Засуджені скаржилися, що на кухні брудно, і їжу місцевого приготування вони не вживають. Втім, умови цілком нормальні, їжі багато. У кухаря, який теж засуджений, є санітарна книжка. Тут  самі печуть хліб, вирощують овочі. Засуджені їдять рибу, тушкованки, супи, борщі, картоплю, каші, тощо. 

З огляду на побачене (чи продемонстроване), ми не помітили ані антисанітарії, ані нелюдських умов проживання. До слова, у звичайних лікарнях нашого міста немає стільки продуктів, як у засуджених.  Хворим дають ріденький, зварений на картоплі суп і синього кольору кашу, адже держава виділяє на їх харчування набагато менші суми. Окрім того, як стало зрозуміло з наявних документів у бухгалтерії, з виплатами заробітної плати теж повний порядок. Втім, очевидно, що скарги людей не є безпідставними, але стосуються вони переважно взаємовідносин між адміністрацією закладу та засудженими.