Список п’ятірки наступний: Дмитро Якимець, Михайло Чубай, Юрій Плоский, Валентин Демчук та Олександр Зайчук… Завважу, що у кожного зі списку є минуле, пов’язане з іншими політичними силами, а відтак на звання «нових сил» вони і близько не тягнуть однак конкретно у цьому дописі хотів би зосередити увагу передусім на перших двох…

Хто такий Дмитро Якимець, мешканцям Рівного навряд чи варто довго пояснювати: за останні два роки від його агітації просто рябіло в очах. У 2014 цей уродженець Сарненщини пробував обратися в Парламент від Рівного, ще через рік націлився на крісло міського голови. Обидва походи ознаменувалися десятками біг-бордів, кілограмами друкованої продукції і надвисокою частотою появи на місцевих каналах. Не допомогло: і перші, і другі вибори пан Якимець приголомшливо програв…

Втім, програв та й програв: не усім же вигравати… Куди більш цікаво, що на парламентських виборах суб’єктом його висування була партія «Народний фронт» Арсенія Яценюка. Прикметно, що саме від Яценюка пан Якимець чотири роки перед тим був обраний депутатом Сарненської райради…

До політичної сили колишнього Прем’єр-міністра був дотичний також і Михайло Чубай – власник інтернет-видання «Таке-інфо» і вірний помічник  екс-голови Рівненської облради Михайла Кириллова, обраного на цю посаду як представника фракції «Батьківщина». Нагадаємо, що членом «Батьківщини» цей політик став не одразу: в обласний орган місцевого самоврядування, як і Якимець, свого часу пройшов за списками партії «Фронт змін», всеукраїнським лідером якої був перспективний на той момент Арсеній Яценюк…

У 2014 р. вдруге потрапив до облради, вже як представник «БПП-Солідарність», але кілька місяців тому покинув також і цю силу, вже невдовзі створивши депутатську групу «За розвиток громади», до якої несподівано увійшло четверо представників фракції «Конкретні справи» (усі, за винятком лідера Світлани Богатирчук-Кривко та її давнього соратника по Народній партії Василя Кльопа).

Скидається на те, що сам пан Кириллов, як особа, котра за доволі недовгу політичну кар’єру встигла змінити вже три партії, вирішив завчасно не компрометувати імідж «нових сил», а відтак делегував туди свого менш засвіченого приятеля.

Не знаю, як вам, а особисто мені кидається у вічі насамперед цинізм ситуації, що вимальовується: люди Арсенія Яценюка вступають у команду політика, який цього самого Яценюка, за великим рахунком, і потопив… Хто-зна, чи не побачимо ми їх вже за рік-два у команді когось, хто топитиме тепер вже Міхеіла Саакашвілі?

                                                                                                                                  Максим КОЛОМИС