Даний блог покликаний пояснити всім, наскільки важко чи легко провадити легальний бізнес в Україні. Для порівняння взято найближчого сусіда  –  Польщу. Все побудовано на реальних фактах і особистому значному досвіді ведення міжнародного бізнесу, власне малого бізнесу, коли на фірмі працюють 20–30 людей. За основу взято найпростішу і базову операцію купівлі-продажу. Незалежно від того, чи Ваша фірма виготовляє навігатори для космічних кораблів, чи доставляє гній на поля, Ви постійно щось купуєте і продаєте. Проаналізовано лише адміністративну частину операції, тобто саме те, чого вимагає закон та інші регуляторні акти, котрим бізнес змушений підкорятися і на котрі жодним чином не може вплинути своїми навіть надприродніми здібностями при умові, що бізнес легальний.

Отже, уявімо, що у Вас є геніальна бізнес ідея, фірма, гроші, все для того, щоб виготовляти унікальні бездротові зарядні пристрої, котрі заряджають всім ненависні батареї для смартфонів за 30 секунд прямо в кишені і як тільки настане така потреба. Крім того, Ви вже надіслали пробну партію фірмі Apple Inc. в кількості 100 штук і зараз Apple відкрила замовлення на наступну партію у тисячу штук по 10 доларів і навіть зробила передплату в розмірі 50%. Терміни стислі, потрібно негайно купити комплектуючі і приступати до роботи. З комплектуючими проблем немає, надійний партнер із Німеччини готовий поставити їх за 4 тижні після оплати. Гроші, мабуть, теж є, адже отримано передплату.

Які Ваші дії?

Ну, що тут складного… Звичайно ж негайно оплатити німецькому постачальнику рахунок, очікувати запчастини, а тим часом проводити пепередні роботи.

Правильно?

Відповідь у Польщі: Так.

Рахунок німці виставили, в ньому реквізити, сума до оплати, все як звичайно. Відкриваємо сайт банку, авторизовуємося, клацаємо “новий платіж”, в полі “отримувач” набираємо IBAN код, набираємо суму, валюту, признчення платежу, натискаємо кнопку підтвердити, ще раз авторизовуємося для безпеки: все, гроші за годинки дві будуть у німців, чекаємо на поставку!

Відповідь в Україні: Ні!

“Ха-ха-ха…” — злим сміхом серійного убивці з металевим подзвіном відізвалося десь із самого нутра кошмарного постсовєцького демона…

Для проведення операції купівлі-продажу обов’язково потрібен підписаний обома сторонами контракт, виконаний із дотриманням вимог до зовнішньоекономічного контракту, розписаних десь у непролазних нетрях законодавства. Чим довший — тим кращий, чим незрозуміліший — тим солідніший. Головне — треба вказати загальну суму контракту!

Ну, добре, все вияснили, склали контракт. Відразу двома мовами, бо інакше доведеться робити переклад в ліцензованому бюро перекладів, в результаті чого текст стане ще менш зрозумілим і до нього ще більше будуть придиратися на кожному кроці. При найоптимістичніших прогнозах це зайняло тиждень.

Шлем німцям на підпис Укрпоштою, дешево і просто. Можна скористатися послугами експрес доставки UPS, FedEx, DHL, TNT, але не варто, бо дуже дорого і не факт, що не доведеться збирати купи паперів для митниці і що конверт не зависне десь на тиждень в Борисполі, і це ще при умові, якщо кур’єр швиденько спрацює.

Паралельно докладаємо максимум дипломатичних зусиль аби пояснити німцям навіщо той довбаний контракт. Вони ж, перш за все, можуть підозрювати Вас у якійсь афері через нього. Ну ж бо подумайте самі, для чого складати і підписувати якийсь контракт на багатьох сторінках щоби просто купити невеличку партію запчастин? Для нормальних людей абсурд, для українського чиновника — велика премудрість.

Уявімо, що Укрпошта за 10 днів доставила листа і що Ваші дипломатичні потуги увінчалися успіхом. Німці підписали всю цю збірку нічних кошмарів збожеволілого юриста. Вислали копію е-поштою, ориґінал — “міт Дойче пост, зельбстфірштендліхь”. Копії достатньо, отже ура, платимо гроші і чекаємо на поставку.

Правильно?

Відповідь: Ні!

“Б-га-га-га…” — злим сміхом серійного убивці, але зараз вже із підлуватими обертонами, відізвалося десь із того ж самого нутра…

До контракту обов’язково потрібно спефицікацію, документ, в котрому вказано перелік товару, що оплачуєтсья і що плануєтсья до поставки. Ну добре, Вам не звикати. Забацали ту специфікацію, узгодили з працівниками банку і з митним брокером, ніби добре. Затритили на це загалом день. Тут знову пожливість відшліфувати дипломатичні навики, адже німці теж повинні це лайно підписати і їм знову треба пояснити для чого це і хто цим палитиме в каміні чи що ним таке цікве підтиратиме. Уявімо, що за день-два все вдалося і копія специфікації, підписана і пропечатана, все як має бути, прийшла електронною поштою. Ну що, все? Платимо гроші.

Правильно?

Відповідь: Ні!

“х-х-х…” — тот й сміх так ніби й не переставав, тільки притих трохи, невже наближається кінець Ваших мук?…

На рахунку недостатньо коштів, бо ж 75% отриманої валюти в якості передплати банк в примусовому порядку, згідно розпоряджень Нацбанку, конвертував у гривню. Отже треба докупити валюту, аби здійснити платіж. Подаємо заявку на купівлю валюти через клієнт-банк, банк здійснює купівлю і зараховує Вам на валютний рахунок необхідну суму.

Правильно?

Відповідь: Ні!

“П-ф-ф-ф…” — він просто дуситься зі сміху…

Згідно найостанніших розпоряджень Нацбанку, до заявки про купівлю валюти потрібно надати ще цілий ряд додаткових документів, серед яких:

• надати фінансову звітність на останню звітну дату з відміткою органів статистики/державного податкового органу про її подання (можливо в електронному вигляді із квитанцією-повідомленням про відправку до органів). Невелика проблема — відправили.
• лист пояснення, для чого купуються/переказуються кошти. І це все на додаток до Контракту і специфікації, за які Ви так воювали з німцями. Але нічого, напишемо листа, папір поки маємо, прінтер теж.
• письмово (можна по Інтернет-банкінгу) надати інформацію щодо інтернет-посилань на ціни інших постачальників аналогічної продукції/робіт/послуг, на підставі чого банк зможе впевнитися, що ціна є справедливою і ринковою. Звучить, як місяць роботи фірми із дослідження ринку, але надію вселяє наступний пункт!
• Якщо клієнт не може надати такої інформації, він має надати пояснення у довільній формі (можна засобами Інтернет-банкінгу з накладенням підпису) щодо обґрунтування ціни на предмет поставки або надати відповідні документи (наприклад по тендеру).Як приємно усвідомити, що вихід таки є. Написали листа, все пояснили, навіть підпис “наклали”. Звучить солідно, хто би що не казав.

Не пройшло і двох днів, а загалом вже 22 днів з початку усього процесу, і Ви маєте валюту для перерахунку.

Правильно?

Відповідь: Ні!

“Г-г-г…” — вже навіть він змучився сміятися…

Згідно най-найостанніших і найгеніальніших розпоряджень Нацбанку вони повинні “промаринувати” заявку на купівлю валюти тиждень. Добре, що це не огірки, на них треба було б більше часу. Це як мариновані яйця, хто куштував. За тиждень вже є смак! Отже пройшов тиждень, валюту зарахували на рахунок. Загалом потратили 29 днів. Але це ж таки перемога, хіба ні? Зараз перерахуємо гроші, німці за місяць відправлять запчастини і Ви виготовите першу партію зарядок для Apple. Солідно і з великою перспективою.

Правильно?

Відповідь: Ні!

“Ой-йой-йой…” — він вже сам просто заплакав…

Лише геніальні ідеї Нацбанку України є унікальними за своєю природою. Решта ідей, навіть глобальних відкриттів на зразок Теорії відносності чи Інтернету, приходять кільком мислителям одночасно. Так само й Ваша ідея зарядного пристрою одночасно прийшла і до Збишека з Лєґніци. Apple — вони хитрі, вони паралельно замовили зразки і у Вас і у Збиха. Поляк теж купив запчастини в німецької фірми, навіть на два дні пізніше, але він відразу оплатив, отримав через 3 тижні (німці, як завжди, дають термін в 4 тижні із запасом) кур’єром прямо в двері. Отож лист Збишека ламаною англійською до відділу закупівель Apple про те, що за тиждень пристрої вилетять із Польщі, з міста, назву якого ні один американець ніколи так і не вимовить, звучить набагато солідніше, ніж Ваш, про те, що Ви з успіхом побороли бюрократичні завали, котрих більше ніде нема, хіба що в Білорусії і Північній Кореї. Apple ввічливо і наполегливо попросили Вас “to kindly return the prepayment in full amount by wire transfer onto the above mentioned account” або “повернути попередню оплату у повному обсязі електронним переказом на вищевказаний рахунок”. Сумний кінець історії.

Правильно?

Відповідь: Ні!

Це ще не кінець, все тільки починається!

“Аа-ха-ха-ха…” — цього разу сміх точно як наприкінці кліпу Триллер Майкла Джексона, хто достатньо старий, той пам’ятає…

У Вашому контракті з Apple не прописано можливості повернення отриманих коштів. Потрібно внести зміни до контракту і скріпити печатками з обох сторін. Крім того, мусите надати ориґінал метрики Вашої прабабці, на доказ того, що це зовсім не афера. І ще одне: Ви ж нам не давали довідку про те, що Ви не пес. А звідки ми знаємо, що Ви людина? Чи, може Ви котяра, хитрющий аферюга, га?!! То Вам не коники з г… ліпити, то “зовнішньо-економічна діяльність”!

 

Із вищеописаного нічого не придумано. На жаль, все це сумна сіра потворна і зла реальність. Не забуваймо, що справа там дійшла тільки до оплати. А ще ж треба товар привезти, тобто він повинен перетнути кордон, потрапити на внутрішню митницю… Мушу визнати, правда, що на митниці останнім часом справи пішли трохи до переду. Реально стало легше працювати. Ще би декілька організацій-перезитів прибрати і можна було б казати, що все досить таки о’кей.

Не розумію, до чого йде справа. Яка лібералізація, яке покращення бізнес-клімату, про що мова взагалі? Чому Нацбанк вдаєтсья до таких примітивних мір валютного регулювання? Хто вірить у те, що через ці недолугі перепони відтік валюти зменшиться? Та якщо хтось запланував собі вивести із країни валюту, то тільки почувши про такі міри, в передчутті ще більших кошмарів, вн зробить це вже сьогодні! А той, хто вагався чи робити це чи ні — перестане вагатися. Який папірець може стати перепоною для хитрого афериста? Це просто смішно. І сміх цей крізь сльози, тому що підкрадаються думки про те, що напевне нікому не потрібний легальний бізнес. Може варто гроші возити в чемоданах, як у Болівії чи в Кримі?