Остеохондроз: хвороба чи покара за лінь?
- Опубліковано: Людмила Марчук
- —
- 5 Березня, 2017 о 10:13
.jpg)
– Ігоре Максимовичу, на остеохондроз зазвичай хворіють після сорока років. Але ж усе частіше на біль у попереку скаржаться зовсім молоді. Кого останнім часом Вам доводиться лікувати найчастіше?
Перегляньте також:
- Виставку «Ї» української художниці Оксани Самійленко презентували у Рівному
- Рівне, Нетішин, Здолбунів – Академія «FOX» запрошує до танцю
– Прикро, але трапляється все частіше, що виявляємо остеохондроз навіть у підлітків. А у 24-26 років вже діагностуємо картину, яку раніше могли спостерігати хіба що у 45-50-річному віці.
– Які цьому причини?
– Причини різні. Можна сказати індивідуальні. У когось першопричиною може бути перенесений у ранньому віці діатез. У 20-ти відсотків дітей шийний відділ хребта блокується під час народження. Якщо це порушення так і залишиться непоміченим, то формується неправильний стереотип рухової поведінки дитини, що згодом впливає і на її осанку, а у підлітковому віці дає остеохондроз поперекового відділу. Це причини, які в нас запрограмувало наше дитинство. А якщо до цього ще додається несприятливе екологічне середовище, неправильне харчування, малорухливий спосіб життя, неправильне сидіння?
– Очевидно, саме малорухливий спосіб життя, неправильне і довготривале сидіння є стереотипною причиною виникнення захворювання хребта та суглобів?
– Задумайтеся, чому цієї хвороби не зафіксовано в жодної тварини? Бо тварини живуть у гармонії зі своєю природою: вони у постійному русі. Значно менше мали проблем з остеохондрозом і наші діди та прадіди, оскільки більше працювали фізично. Тому й кажуть, що це хвороба цивілізації.
– І дитина, і доросла людина, незалежно від віку, має рухатись, щоденно виконувати те рухове навантаження, якого вимагають наші суглоби і м’язи.
– Кажуть, що на нашу кісткову систему дуже cуттєво негативно вплинула Чорнобильська катастрофа.
– Це правда. Викид стронцію, а це важкий метал, дуже негативно вплинув на кісткову систему. Кості стали крихкими і тому кальцій при остеопорозі треба вживати усім, незалежно від віку. А друге правило, якого треба дотримуватися – це щоденна фізкультура, а це вже спосіб життя, який має формувати і сім’я, і школа. У високоцивілізованих країнах, тій же Америці, скрізь спортивні майданчики, тенісні корти. Вихідні дні стараються провести на велосипедах. А у нашої молоді сформовано стереотип, що відпочивати можна тільки в кафе-барах…
– Остеопороз, який діагностують у середньому і навіть молодому віці – це вже початок певних змін у кістковій системі?
– Остеопороз – це недостатність у кістковій системі організму кальцію, який в організмі поступово зменшується вже після 24 років. Як правило, це проблема більш жіноча, адже після 40 років в організмі жінки рівень засвоюваності кальцію корелює з жіночими гормонами. Якщо тих гормонів недостатньо, а це неминуче у віці після 45-ти, то відразу засвоювання організмом кальцію зменшується в 2–3 рази. Тож не випадково в Америці усім жінкам після 50 років обов’язково призначають препарати з кальцієм.
– Отже, якщо виявлено остеопороз, вже варто задуматися над станом свого здоров’я. А якщо хвороба запущена? Чи можна вилікувати остеохондроз повністю?
– Це залежить від концепції самого лікування, віку пацієнта та від того, наскільки він сам буде зацікавлений, щоб йому не тільки зняти біль, але й повністю ліквідувати причину захворювання. Зазвичай люди потрапляють до лікарні у плачевному стані. Ані кроку ступити, ані сну вночі. Та ось ми забираємо гострий біль, – і настає полегшення. Що робить більшість наших пацієнтів?
– ?
– Повертається до звичного способу життя. Тоді, як концептуальна модель лікування вимагає, щоб гімнастика, певні вправи, призначені спеціалістом, стали нормою життя.
– Сьогодні найбільш поширеною думкою є те, що панацеєю від усіх бід є відвідання тямущого костоправа. Є по селах чимало бабусь, дідусів, які вміють вправляти диски на місце.
– Не заперечую. Дійсно є костоправи, як то кажуть, від Бога. Пішов хворий до костоправа і каже, що йому полегшало. Так, полегшало. Відпустило біль. Але на який період? Через якийсь час виникає потреба у повторному візиті до костоправа. Потім ще і ще. А згодом не допомагає вже нічого. Адже костоправ не виходить на причину болю й не проводить комплексного лікування, не закріплює зняте розблокування.
– А яке лікування пропонується хворим у відділенні нетрадиційної медицини обласного диспансеру радіаційного захисту населення, де працюєте Ви?
– Ми поетапно проходимо з кожним пацієнтом цілий комплекс процедур. При гострому больовому синдромі накреслюється програма, за якою хворий займається. Якщо необхідна блокада, – робимо її. Іншому призначаються протизапальні ін’єкції. Визначаються типи масажів, призначаємо озокеритолікування, КВЧ-терапію. Важливим напрямком є лікування травами. А до голкорефлексотерапії, мануальної терапії водночас додається ще й індивідуальне гомеопатичне лікування, комплекс водних процедур: підводний масаж, скипидарні та хвойні ванни. Кожен хворий йде за своєю індивідуальною схемою. Щодо конкретних гімнастичних вправ, то є у нас апарат Дікуля, тренажер Євмінова, з якими можна творити дива. При такому комплексному підході до лікування міжхребцеві грижі повністю виліковуються.
– Тож результат лікування головним чином залежить від бажання працювати над собою самого хворого. При виході з лікарні треба змінити шкідливі стереотипи. Але це не кожному під силу.
– Безперечно. Але активність хворого – перша умова видужання. При остеохондрозі лежання взагалі протипоказане. Але й безладна фізкультура може тільки наробити біди. Та якщо спосіб життя і руху буде змінено відповідно до наших порад, то результат буде чудовим. Зустрічаєш таких колишніх пацієнтів і приємно, якщо людина каже: „Так, я працюю над собою. Купив собі дошку Євмінова і щодня роблю вправи, хоч нічого у мене вже й не болить.”
– Ігоре Максимовичу, а яке Ваше ставлення до операції на міжхребцевих дисках?
– Я вважаю, що такий підхід необхідний лише у крайньому випадку. Операція на міжхребцевих дисках не є легкою, тим паче, якщо врахувати відсутність у нашій області відповідної матеріально-технічної бази, потрібної апаратури для проведення подібних операцій. Тяжко хворих направляють до Київського інституту нейрохірургії. На ліки та саму операцію, відновне лікування витрачаються великі кошти. А чи допоможе операція у конкретному випадку, невідомо. Якщо протрузію (відщеплення) диску в поперековому відділі у 7-8 мм і тисне на нервовий пучок, виявлено парез, йде компресія спинного мозку, або компресія чи ішемія корінця, то у таких випадках однозначно ставиться питання про операцію, але у цьому випадку і після її проведення навряд чи можна вести мову про повну реабілітацію. Насправді, 90 відсотків з тих хворих, яким пропонують операцію, можуть без неї обійтися. Зазвичай люди звертаються до нас з вираженим больовим синдромом, з протрузією 4-5 мм. А наш досвід підтверджує, що міжхребцеву протрузію до 7 мм варто просто грамотно пролікувати. Ми лікуємо такого хворого консервативним методом протягом 3-4-ох, а бува, що й 6-ти тижнів і спостерігаємо за ним. Навіть при хронічному патологічному болю достатньо провести добру рефлексотерапію чи ввести у певні точки уколи із протизапальними ліками і це дає добрий результат. Ця галузь медицини називається вертебрологією.
– Це вузька лікарська спеціалізація?
– Вузька і порівняно нова. Вертебролог повинен досконало знати нейроанатомію, розташування усіх груп м’язів та нервових закінчень. Що ми робимо на базі нашого відділення?
– Перше – мануальна терапія, по-суті те, що робить костоправ. Друге – ортопедія й травматологія, внаслідок чого проходить корекція постави людини. Фундаментом вертебрології є рефлексотерапія: знімаємо запальні процеси в певних точках. Далі – фізіотерапія: треба визначити, яке навантаження і в яких місцях, у якій мірі треба дати, тобто, які типи масажу приписати хворому. Дуже важливою є механотерапія, а це лікувальна фізкультура, комплекс вправ, який складається відповідно до індивідуальних потреб хворого, спрямований на те, щоб певні групи м’язів зміцнити, інші зафіксувати, гармонізувати рухи.
– Якщо хворому все ж не уникнути оперативного втручання, то після нього також призначається подібний курс реабілітації?
– Так. Після операції – це один з необхідних і довготривалих етапів реабілітації.
– З нашої бесіди виходить, що над проблемою остеохондрозу мають комплексно працювати не тільки медики, але й учителі, батьки, громадськість і навіть влада, яка мусить дбати про наявність та обладнання спортивних майданчиків. А вони мають бути у всіх ч житлових масивах.
– Тільки таким чином. Стиль життя, спосіб життя формується з дитинства. Хто змалку привчається неправильно ходити, або ж у 10-12-річному віці годинами сидіти за комп’ютером, а батьки на це не зважають, пізніше неминуче зіткнеться з виявом остеохондрозу. Тож, дружіть з фізкультурою.
– Спасибі за розмову.
Розмовляла Людмила МАРЧУК
