Поліція кваліфікувала ці акти як хуліганство. Та чи таке просте собі це хуліганство? Тут би мала працювати не поліція, а державна Служба Безпеки.

Меморіальні пам'ятники на кладовищі встановлено польським урядом у 2011 році в знак вшанування полеглих польських солдатів (від 150 до тисячі), які загинули в 1944 році у боях з дивізією СС «Галичина» і УПА.

Спробуймо ув’язати цей факт в логічний ланцюг тих подій, які відбувалися протягом останнього року в Польщі та в Україні.

В Україні є понад 200 місць поховань, більшість – на Волині, де поляки, не дотримуючись українського законодавства, встановили надгробні пам’ятники чи знаки. Втім, жодного акту вандалізму над цими похованнями українці не вчинили. Винятковий випадок трапився лиш минулого року в Дрогобичі, де невідомі пошкодили пам’ятник папі Іванові Павлу ІІ.

Натомість у Польщі протягом останніх років, відколи Україна у війні з Росією, спостерігаємо непоодинокі акти глумління над могилами полеглих в минулій війні українців на територіях, які колись були етнічно українськими, а сьогодні належать Польщі.

Село Верхрата, що розташоване поруч із польсько-українським кордоном, до виселення звідти українців у 1944-1947 роках було українським. У 1993 році на колишньому греко-католицькому цвинтарі тут було встановлено пам’ятник на могилі 13 вояків УПА, а також цивільних людей.

9 жовтня 2016 року тут вчинено акт вандалізму над українськими могилами.

Біля п’яти десятків літ минуло з часу тих трагічних подій, коли українці в 1940-х роках в кривавих боях намагалися вибороти свою соборну державу. За всі ці роки ані цей надгробок, ні могили мирних українців ніхто не чіпав.

А в 2016 році пам’ятник зруйнували представники радикального націоналістичного угруповання «Табір великої Польщі» (саме ця організація і взяла на себе відповідальність за вандалізм). При тому зловмисники не ховали своїх облич. Відзняли свої дії на відео. Глумилися над могилами під супровід антиукраїнської пісні й розмістили відео в мережі Інтернет на польськомовній сторінці бойовиків Novorossia.Today.

От звідкіля ноги ростуть, панове. Будьмо пильні й аналізуймо події, про які чуємо в щоденних інформаційних повідомленнях. Від початку бойових дій на сході України у Польщі зруйновано і осквернено 14 українських могил і меморіальних таблиць. Із них – 8 надгробків воїнам УПА.

Нагадаймо, що у липні 2016-го депутати польського Сейму ухвалили так звану «волинську» постанову, в якій криваві події на Волині і в Галичині 1943-1945 років були названі геноцидом поляків, який вчинили українські націоналісти.

Питання: а чого було так довго чекати – аж до 2016-го року? Чому питання не чіпали раніше, коли ще живими були свідки тих подій?! 

На вандалізм, вчинений у Польщі над українськими могилами, реакція польської влади відсутня. Серед польського громадянства кимось зумисне нагнітається, зумисне збурюється історична ненависть до українців.

І далеко не безневинну роль зіграв у цьому масовому психозі фільм Войцеха Смажовського «Волинь», який вийшов у Польщі в масовий кінопрокат саме восени 2016-го.

«Банди УПА» виглядають у фільмі як найпотворніше зло, явно більше, ніж гітлерівські фашисти, під якими Польща впала в лічені дні, чи радянські окупанти, які тисячами запроторювали поляків до таборів.

Поляки в цьому фільмі аж надто вибілені, натомість українці постають у звірячій подобі. Одна з найсильніших сцен картини — освячення українським священиком сокир, серпів, вил та кіс, якими агресивні українці незабаром вбиватимуть своїх польських сусідів. 

І байдуже, що навіть польські дослідники цих подій, такі як Ґжегож Мотика, стверджують, що таких фактів не було. Фільм зробив свою чорну справу.

Українські студенти, які навчаються в Польщі та ті громадяни, які виїхали в сусідню державу в пошуках заробітку й навіть українці, які просто проїздять через польську митницю розповідають про недоброзичливе ставлення до українців, різке погіршення взаємовідносин між простими поляками та українцями.

У контексті нашої статті виникає питання: а чому фільм про Волинь виходить на широкий екран у час, коли Україна переживає трагічні часи гібридної війни з Росією? У винятково несприятливий час. Чи це просте співпадіння? Або, може, хтось цим вміло покерував?

Чимало українських оглядачів називають фільм "Волинь" черговим — після «геноцидної» постанови польського Сейму — польським «ударом в спину» і так слабкій Україні, яка тепер чи не кожен день хоронить загиблих бійців.

І багатьом забулося, як зовсім недавно, у мить, коли та ж сама трагічна мелодія «Плине кача» звучала на Майдані в час української революції Гідності, чимало поляків, польських журналістів і громадських активістів, стояли поруч з нами і поділяли наш сум і біль. Чимало поляків було і в окопах поруч з нашими бійцями.

Що тепер? До чого дійде? Не зайве в Шевченкові роковини згадати його знаменитий  вірш «Полякам». Між нами, нашими народами, завжди чинили розбрат політики третьої держави, яка в тому розбраті була дуже зацікавлена. Як у тих же трагічних 40-х, так і тепер ноги і вуха стирчать з одного і того ж самого боку.

Акти глумління над українськими могилами в Польщі, а тепер і польськими могилами в Україні й та ненависть, яка нагнітається між нашими народами є приводом, над яким варто замислитися. Є приводом замислитися передусім очільникам наших держав, міністерствам закордонних справ. І у питанні про вандалізм над могилами треба думати передусім про те, кому це вигідно?

А варто лиш заглибитися в зовсім недалеку історію – 40-ві роки минулого сторіччя, й трохи в глибшу – до подій козаччини, то події трьох останніх років зразу виведуть, з якого боку шукати провокатора. Коли чубляться двоє сусідів, то зацікавлений у цьому третій, який з того матиме свою вигоду. Так було в усі часи й віки. Так є й тепер.

Якщо МВС Польщі на випадки вандалізму над українськими похованнями в Польщі не реагує, то це політика не тільки антиукраїнська, але й антипольська. Бо вона послаблює не тільки Україну, але й Польщу. Бо нема сусідів ближчих, ніж українці й поляки.

Візьмімо хоча б ту обставину, що на економіку Польщі працюють на польських підприємствах тисячі українців. І саме присутність української робочої сили стала для польської влади вагомим аргументом, щоб відмовити мігрантам із Близького Сходу і Північної Африки. Тож задача, де криється провокатор, не є такою складною.

До того ж, недовго було за тим шукати й чекати, аби самі провокатори себе не виявили та не потрапили в руки українським правоохоронцям. За повідомленням Укрінформу, в неділю, 12 березня, на Львівщині виявили організатора цілої групи провокаторів. Ці горе-диверсанти мали намір влаштувати провокаційну акцію на українсько-польському кордоні. 

Про це 13 березня на брифінгу розповів голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. 

“Правоохоронці затримали автобус із мешканцями Львівщини, які їхали на проплачену акцію на українсько-польському кордоні, щоб продемонструвати нібито погане ставлення українців до поляків на території Львівщини. Люди мали при собі провокаційні банери з написами, нібито на Львівщині утискається польська спільнота. Замовником антипольських провокацій на Львівщині є третя сторона – країна-агресор”, – повідомив Синютка, додавши, що люди, яких найняли та везли на акцію використовувалися всліпу. Вони не були поінформовані, на яку саме акцію їх везуть.

Днями опублікувало статтю польске видання «Gazeta Wyborcza», в якій на основі певних фактів робиться висновок, що польські націоналісти проводили акції проти України за російські гроші.

Так білорус Олександр Усовський одержав від Росії 100 тисяч євро на фінансування антиукраїнських груп в Польщі. Це стало відомо завдяки українським хакерам, які зламали електронну скриньку Усовського.

Білорус листувався із російським депутатом і директором Інституту країн СНД Костянтином Затуліним. Усовський запевняв Затуліна, що може не тільки розповсюджувати проросійську пропаганду, але й ефективно «вбити кілок між Польщею й Україною».

З часу початку російської агресії в Україні, з 2014 року Усовському справно платили люди із оточення російського олігарха Костянтина Малофеєва, якого раніше звинувачували у фінансуванні сутичок в Криму, а також бойовиків на Сході України.

Білорус організував декілька демонстрацій у Польщі, в яких взяли участь до сотні осіб, а також організовував прес-конференції. Про витрату на це коштів, Усовський постійно звітував своїм російським керманичам.

Із одного з таких звітів відомо, що 23 серпня 2014 року саме цей чоловік організував демонстрацію перед посольством України у Варшаві. В акції під гаслом «Зупиніть українську агресію в Донбасі» взяло участь біля семи десятків осіб.  

Не минуло й двох тижнів, як 6 вересня 2014 року в Варшаві, Жешуві й Любліні відбулися демонстрації під гаслами: «Ні війні в Україні! Ні злочинам бандерівців!». В акціях, які знову організував за гроші Москви Усовський, взяла участь націоналістична організація «Табір Великої Польщі» та «Всесвітній конгрес кресів». Демонстрації пройшли під посольством України, а також біля будинку Сейму.

Гроші можуть зробити багато. Усовський домігся разміщення матеріалів про ці акції в європейській пресі, опублікував відео в YouTube. Діяв не тільки Польщі, але і в Угорщині та Словаччині.

Ось звідки ноги ростуть й чиї стирчать вуха. Ось хто насправді зацікавлений у воскресінні злісних «бандерівців» і залякуванні ними всієї Європи. (До речі, коли копнути вглиб історії, то «злісних бандерівців» сама Москва руками НКВД і створила, через дії своїх агентів в ОУН та УПА та ще сотень диверсійних груп, які чинили злочини під маскою УПА на Західній Україні й Волині та спровокували сутички з поляками зокрема.)

Історія повторюється. Такий Усовський сьогодні далеко не один. І треба про це пам’ятати. І українським, і польським правоохоронцям та представникам державної безпеки треба добре відстежувати настрої всередині суспільства та тримати внутрішню безпеку своїх держав на контролі й добре пам’ятати, що інформаційна зброя далеко небезпечніша, ніж танки й гради на кордоні.

А нам, українцям, громадянам своєї Вітчизни, треба добре закарбувати на носі, що у нас йде війна і воріженьки – не роса, як співається у нашому гімні.

А відтак нам треба мати не тільки пильність, але й, як каже молодь, – не бути лохами. Бо хіба тільки дурних лохів за гроші можуть посадити в будь-який автобус та вивезти на невідь-яку акцію.

Перш ніж їхати за тридцять срібняків продавати свою державу, треба бодай поцікавитися, що то за акція і в чий бік стріляє та на чию користь б’є.

В матеріалі використано матеріали:

https://www.ukrinform.ua

https://www.unian.ua/society

http://www.bbc.com/ukrainian/society