Перш, ніж садити зерна у землю, її традиційно переорюють. У нашому випадку процес суттєво утруднює ще й факт, що Україна постсовкова в очах тих, хто при владі – то таки справжній шедевр, створений люблячою рукою міцного господарника Кучми і суттєво вдосконалений послідовниками. При вмілому використанні тут знайдеться тисяча і один відносно чесний спосіб перекачування грошей у власну кишеню. І зруйнувати таке «мистецтво» у людини ділової просто не піднімається рука…

Воно, звісно ж, і зовсім без реформ не можна. Будучи повністю залежними від фінансових вливань з-за кордону, сидячи на пороховій бочці завищених оцінок постмайданної України складно жити зовсім вже по-старому. Через те, щось віддалено схоже на реформи проводити хоч-не-хоч доводиться. В загальних рисах, аби дрібні невідповідності кидалися в очі не одразу. Це дозволяє виграти дорогоцінний час, для того, аби з несправних краників встигло витекти якомога більше дорогоцінних крапель…

Судний день відкладається

Диявол, як відомо, завше криється в деталях. Візьмемо хоча б ту ж таки судову реформу, навколо якої ламається стільки списів. При Вищій кваліфікаційній комісії суддів, яка навіть не беручись за зміни у Верховному суді, встигла успішно переатестувати 90% тих, хто судив Майдан, створили таку собі Громадську раду доброчесності з активістів, журналістів і адвокатів. Всім їм, щоб перевіряти інформацію з офіційних декларацій, надано безкоштовний доступ до державних реєстрів. 

Задекларували також намір призначати суддями тих, хто має стаж роботи не виключно у судовій, а й у науковій чи адвокатській діяльності. Нарешті обіцяють проведення добору для суддів найвищих інстанцій. 

На перший погляд, чим вам не реформа? Хто ж так одразу розбереться, що із закону "Про судоустрій та статус суддів" зненацька зникла норма про те, що негативний висновок тої-таки Громадської ради доброчесності щодо служителя Феміди Вища кваліфікаційна комісія може подолати виключно одностайним голосуванням? Дрібничка, здавалося б, а, між тим, вплив служителів доброчесності кардинально мінімізується.

І чого б, скажіть, одіозній Оксані Царевич не бути упевненій, що при бажанні вона зможе легко скласти іспити для здобуття хоч би й довічного суддівства? Сьогодні суддівська кар’єра у нас традиційно розвивається шляхом послідовного зайняття посад спершу у місцевих, а потім в апеляційних судах. Раніше двері на гору не відкривають, а відтак потрапляють туди тільки перевірені часом гвинтики існуючої системи. Тим більше, що під час атестації, згідно чинного законодавства, у нас, як виявляється, звертають увагу виключно на відомості, надані органами державної влади. Компромат від громади може стати підставою максимум для дисциплінарного провадження…

Суворі будні Гаранта

Президент робить вигляд, що готовий вести Україну шляхом західних демократій. В той же час переймається здебільшого утриманням контролю над парламентом і судами. А ще йому дуже потрібно максимум грошей під мінімум фактичних змін. Важливий насамперед не результат реформ, а оперативне влагодження формальностей для отримання чергового кредиту. 

Одіозного Шокіна демонстративно відставили. Однак від цього не надто постраждали друзі і партнери Президента. Тим більше, що спливло достатньо часу, аби встигнути завбачливо переписати все "зароблене непосильною працею"на рідню і близьких.

Захід робить вигляд, що вірить Порошенку. Бо можливий економічний крах України неминуче спровокує черговий революційний хаос там, де живуть десятки мільйонів людей, багато зброї і нечистих на руку політиків, звідки не виключений величезний потік біженців в Європу. Аби не розхитати ситуацію остаточно, варто хоч якось підтримувати стабілізацію економіки. Заходи щодо її утримання, стиснувши зуби, визнають тими самими реформами. Головне – стабільність, навіть, якщо це - стабільність бідних. Рішуче боротимуться за таких умов хіба з корупцією. Якщо цього не робити, фінансова підтримка задля стабілізації втрачає сенс – гроші все одно осідатимуть не там… Втім, напередодні виборів у США, Німеччині та Франції тамтешні політики не мають достатньо часу на українські справи. Тому боротися з корупцією наш Президент буде не стільки ефективно, скільки ефектно. Саме для цього йому і був так необхідний генпрокурор Луценко…

Ми

Як не крути, поки що домовлятися Заходу найраціональніше все таки з паном Порошенком: його вразливі місця тут більш-менш вивчили і навчилися використовувати. Тим більше, що навіть для найпросунутіших українців євроінтеграція все іще асоціюється максимум з безвізовим режимом. 
Тамтешнього рівня життя ніхто з нас в найближчому майбутньому навіть не очікує. Чимало-хто навіть не замислюються, що реформи – це виключно і тільки, коли їх змушують сплачувати повну вартість проїзду і при цьому пересаджують зі старої "Волги" на сучасну "Теслу". І в жодному випадку не навпаки – коли на додачу звалюється ще й утримання численної рідні водія. 

Самі до кінця не знаючи, чого хочемо, ми продовжуємо незворушно спостерігати, як і далі не приймаються закони які забезпечують прозорість розподілу державних фінансів. Просто тому, що це невигідно системі. Тій, яка з усіма конкретними представниками є ідейним ворогом незворотних змін. Якщо найближчим часом не витиснути їх із неї, на якомусь етапі це буде значно складніше. Наші бідність і корупція остаточно втратять чіткі часові рамки трансформації…

 
Максим КОЛОМИС