В Україні третій рік поспіль триває сюрреалістична антитерористична операція, яку уперто не називають війною. Борці з тероризмом весь цей час змушені сидіти в окопах під масованими обстрілами терористичних «градів».  В той же час з благословення їх головнокомандувача у терористів спокійнісінько закуповують вугілля за формулою «Роттердам плюс», зрозумілою хіба для особливо втаємничених… Кажуть,  так вимагає ринок…

   За таких умов регулярні новини про те, що десь там розірвалася чергова граната мало-кого дивують. Дехто просто згадає, що в країні таки і справді триває війна, але десь далеко – не в нас. Це складно вкладається у притомній уяві, та поступово люди вчаться комфортно почуватися навіть у такій «гібридній» реальності.

   «Я думав, десь знову салюти стріляють », - розповідає мені мешканець Квасилова про свою реакцію на вибух гранати у кафе поруч з його будинком.

   Тоді граната випадково розірвалася у руках іменинника-фронтовика, якого відпустили відгуляти день народження. Прикметно, що осколочні поранення двох ніг тоді отримав також і один з випадкових, зовсім не причетних до святкування відвідувачів. Зайшов, що називається, пивка попити…

    Нещодавно з протитанкового гранатомета майже у самісінькому центрі Рівного стріляли не куди небудь – по адмінприміщенню патрульної поліції. Сталося це напередодні дня народження її начальника  Сергія Мерчука, в минулому активного учасника Майдану і добровольця полку «Азов».  Снаряд від РПГ-22 пробив стіну та покриття у гаражі, де патрульні облаштували тренажерний зал.

   Можна довго сперечатися, хто саме здійснив постріл. Хоча напис на знайденій тубі від гранатомета «За УНА-УНСО, за Сашка Білого. F..ck the police. I hate you» за масштабністю задуму мало відрізняється віз славнозвісної «Візитки Яроша» на місці перестрілки у Слов’янську.

    Швидше за все, правохоронців хочуть банально зіштовхнути з націоналістами. Вочевидь, той, хто задумав цей «хитрий план» просто банально не знав, що Сергій Мерчук до нацполіції в органах ніколи не служив, а покійний Сашко Білий навіть у найгостріші моменти Революції був рішучим противником знищення комунального майна, вважаючи, що воно мусить бути збережене для українців. Протистояння між рівненськими поліцією та «унсовцями» за таких умов складно собі уявити.

   В загальній атмосфері сліпої ненависті однак дуже зручно діяти насамперед кремлівським провокаторам, тим самим, які розбивають пам’ятники полякам та редагують численні фейкові сайти зі «зрадою»…

    Хтось вважає, що в таких умовах варто законодавчо запровадити вільне користування зброєю, мені ж бачиться доцільнішим просто частіше вмикати «мізки». Зраду варто знаходити і викривати виключно там, де вона об’єктивно є. А кричати про неї за чаркою з налитими кров’ю очима  рівнозначно роздмухуванню сліпої ворожнечі.

   Поки громадяни абстрактно струшують повітря, а правохоронці заплющують очі на схеми кришування контрабанди, проституції, грального бізнесу, незаконного видобутку бурштину загальна ситуація у краї поступово наближається до свого донбаського аналога і від цієї ситуації ми не убезпечимося поки союзником справжнього Путіна залишатиметься наш внутрішній колективний Путін. Він може носити вишиванку, вигукувати «Слава нації!» і всюди декларувати незмінність євро-атлантичного вектора, при цьому тихенько гріючи руки у спосіб, який нічим не відрізняється від методів ненависної держави-агресора.

   І людям, і владі варто припинити гратися в реформи, а заходитися не словом, а ділом змінювати щось передусім у собі. Міркування на кшталт «але ж без хабаря там буде дуже складно» або «ну і що, що не законно? Мені дітей годувати треба!» мусять остаточно перетворитися на надбання минулого.

   Мусить терміново з’явитися перелік  злочинів, покарання за які ніяк не уникнути. Лише тоді переможемо усіх без винятку путіних. До тоді ж триватиме війна і на яких саме територіях, залежить виключно від нас з вами…

   Якщо у кадрі з’являється рушниця (або гранатомет), рано чи пізно він обов’язково вистрілить. Варто тільки вважати, що за умов, коли це добро можна буде законно придбати першими це зроблять аж ніяк не ідеалісти, які прагнуть убезпечити власні родини, а цинічні і нахабні кримінальники, які звикли триматися  ближче до брудних грошей і в сучасній Україні дотепер почуваються цілком собі безкарно.

   Саме вони ховають гранати у гаражах. Так простіше…

                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Максим КОЛОМИС