5 листопада 2015 року Верховна Рада України в першому читанні прийняла за основу проект  № 1658 Трудового кодексу України. Вказаний законопроект підтримали 258 народних депутатів.

Зазначений проект складається із дев’яти книг, що включають 368 статей, а також прикінцеві та перехідні положення.  

На даний час в нашій державі діє Кодекс законів про працю України, який був прийнятий Верховною Радою УРСР за № 322-VIII 10 грудня 1971 року та вступив в дію з 01 червня 1972 року. За цей період часу до цього Кодексу було внесено понад 110 змін та доповнень.

У випадку прийняття Трудового кодексу в поточному році  він мав би вступити в дію з 1 січня 2016 року.

Але на сьогодні зазначений проект Кодексу викликає багато спорів.  Близько сотні представників профспілок біля будівлі Верховної Ради вимагали від народних депутатів не приймати новий Трудовий кодекс. Проект зазначеного Кодексу, за їх словами, обмежить права працівників та захищатиме інтереси роботодавців.

На мою думку, до  Трудового кодексу необхідно було б внести  деякі зміни, що стосуються:

1. - колективного договору;
2. - трудового договору;
3. – відеонагляду;
4. - відпустки;
5. - обідньої перерви.

1. – Колективний договір.

У Трудовому кодексі необхідно зобов’язати роботодавця укладати колективний договір, де обов’язково внести правку щодо жорстких штрафних санкцій у випадку його не укладення або несвоєчасного укладення.

На даний час, відповідно до діючого законодавства України визначено, що колективний договір:

- укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів;

- укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з іншої сторони.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається в тримісячний строк після реєстрації підприємства, при умові, що одна зі сторін ініціюватиме розроблення та підписання колективного договору.

На практиці, із досвіду, дуже рідко зустрічав, щоб обидві сторони при укладені трудових відношень оформляли колективний договір.

Чому так? Тому, що роботодавці не бажають, а друга сторона  не має можливості спонукати до укладення договору.

Які позитивні моменти від укладення колективного договору. Це, насамперед, взаємні зобов’язання між власником або уповноваженою особою та працівниками в частині регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

2 -  Трудовий договір.

Діючим законодавством визначено, що трудовий договір може бути:

безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В даний час,  можливість продовжити строковий трудовий договір хоча би один раз, автоматично переводить трудові відносини у статус безстрокових.

Для сторін трудового договору, варіант трудових відносин в межах певного строку набагато кращий та вигідніший, особливо в умовах економічного спаду, оскільки зменшуються витрати на пошуки нового працівника і високий рівень безробіття.

Однак, було б доцільно  внести до Трудового кодексу законодавчу норму, якою дозволити продовження строкових трудових договорів – необмежену кількість разів.

3 - Відеонагляд.

Новелою проекту №1658 Трудового кодексу є відеонагляд, в діючому Кодексі законів про працю України така норма відсутня.

Відповідно до проекту Трудового кодексу, передбачений дозвіл адміністрації підприємства слідкувати за працюючими співробітниками за допомогою відео камер.

Обов’язковою  умовою є попередження роботодавця про це працівника, заборонено встановлення камер в приміщеннях, де відео нагляд  може принижувати достоїнство людини.

Фактично відео нагляд в даний час існує на багатьох підприємствах, це лише формальне його узаконення.   

Однак, на мою думку, необхідно в закон внести правку, де обов’язково прописати в яких випадках роботодавець може здійснювати відеонагляд та найголовніше, які саме технічні засоби він може використовувати.

4 – Відпустка.

Нині діючий Кодекс законів про працю України, чітко унормовує відпустки, а саме:

- громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.  

В реаліях сьогодення, не всі можуть взяти  та  і  не кожному  потрібно брати відпустку на  два тижні. Особливо це молодим людям, яким дві відпустки по одному тижню більш ефективно та комфортно використати, чим брати одну відпустку на два тижні.

Теоретично так і відбувається, що людина  формально пише заяву на відпустку на два тижні, а  фактично перебуває у відпустці тиждень, а згодом ще тиждень. Це спонукає на порушення трудового законодавства двох сторін.

В зв’язку з цим, на мою думку, необхідно у Законопроекті передбачити  норму, щоби працівник мав би право на отримання однієї частини чергової відпустки терміном 7 або 10 днів.

Хотілось би, щоб законодавці передбачили у проекті, можливість підвищення виплати відпускних коштів, прямо в залежності від безперервного трудового стажу, тобто за 5, 10, 15, 20, 25років  і так далі.  

5 – Обідня перерва.

Відповідно до статті 66 діючого Кодексу законів про працю України, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування надається, як правило, через чотири години після початку роботи, а час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд.

Які новели передбачені законопроектом? Це те, що обідня перерва буде регламентована часом, від 30 хвилин до 2 годин, тобто що людина має право на короткі перерви протягом робочого дня.

Що недостатнього в проекті закону? Це відсутність  імперативної норми, щодо встановлення обідньої перерви, після 4 годин від початку тривалості робочого часу.  

Підсумовуючи викладене, на мою думку, у законопроекті № 1658 необхідно в Трудовий кодекс  внести правки та доповнення, а саме:

- зобов’язати роботодавця укладати колективний договір, де обов’язково внести правку щодо жорстких штрафних санкцій у випадку його неукладення або несвоєчасного укладення;

- дозволити продовження строкових трудових договорів – необмежену кількість разів;

- обов’язково прописати в яких випадках роботодавець може здійснювати відеонагляд та найголовніше, які саме технічні засоби він може використовувати;

- передбачити  норму, щоб працівник мав право на отримання однієї частини чергової відпустки терміном 7 або 10 днів; можливість підвищення виплати відпускних коштів, прямо в залежності від безперервного трудового стажу; 

- встановлення обідньої перерви, після 4 годин від початку тривалості робочого часу.

Шановна громада, не будьте байдужими!  Читайте, коментуйте, пропонуйте.

Нам по цьому Закону жити та працювати.

    Микола Шиманський