10. «Червона рута» - CONQUEST (2007)

Апологети харківського євро-пауер-металу, які грали в час, коли на хвилі популярності гуртів штибу «Nightwish» та «Stratovarius»  жанр став безпрецедентно затребуваним в усьому світі. На пост-радянському просторі «Conquest» вважалися одними найпопулярніших його адептів і навіть мали конракт з міжнародним лейблом «Musical Hall Distribution». Першим результатом співпраці стало перевидання дебютного альбому «Endless Power», спеціальним бонусом до якого став переспів хрестоматійного хіта Володимира Івасюка.

9. «Слава Україні!» - DUB BUK (2002)

Міжнародні легенди язичницького фольк-металу з того ж Харкова, резиденти культового блек-метал-фестивалю «Коловорот», які продемонстрували, що про любов до Батьківщини можна співати навіть за допомогою «скрімінгу». Два роки тому припинили існування, аби дати життя новому проекту з актуальнішою для поліських теренів назвою «Burshtyn». Цікаво, що доволі відчутий трек про любов до України є також і в біографії ідейних антагоністів "Dub Buk" - київських християнських альтернативників, що називаються "Пророки".

8. «Карматреш» - ANNA (2008)

Жіноче ім’я у назві популярного українського ню-метал-ансамблю є не більше, ніж англійською абревіатурою словосполучення «атомно-ядерна-не сердечна загроза». 10 років тому ця львівська команда легко збирала переповнені клуби прихильників жанру по всій Україні і це було цілком буденним явищем в часи, коли альтернативний метал потужно розкручували неіснуючі нині музичні канали «Enter» та «MTV-2».

7. «Безнадійно хворий» - КАРНА (2003)

Основоположники жанру «гуцул-метал», яскраві представники музичного Івано-Франківська, які десять років тому по-справжньому сколихнули Україну. Дебютний альбом «Летимо» вважається сакральним у середовищі вітчизняних любителів «Корн». Через кілька років після його релізу група змінить звучання на більш форматне, а пізніше поміняє ще і вокаліста. Аудиторія планомірно зростатиме, аж допоки відлік не піде на сотні тисяч.

6. «Україна» - СОКИРА ПЕРУНА (1996)

«Україно, ти ненька єдина. Україна – моя Батьківщина. Всюди бачу занепад і крах. Воля – то є наш єдиний шлях», - у сивому 1996 році ці слова співали худорляві кияни з групи «Біла гарячка». Пісня швидко стала культовою, однак широку популярність здобула після виконання кремезнішими white-power-рокерами з промовистою назвою «Сокира перуна». Концерти «Сокири» весь час супроводжували бійки між прихильниками і противниками ідеї «білої раси», а їх барабанник навіть відбував строк за погром синагоги. У процитованому рядку слово «воля» замінили на «зброю». І саме у цьому вигляді пісня стане одним з неофіційних гімнів АТО на Донбасі.

5. «Паскуда» - SKINHATE (2001)

Патріархи вітчизняного хард-кору походять з невеличкого містечка Покров, на Дніпропетровщині. Культовий дебютний альбом «Війна в головах» присвятили трагічно загиблому гітаристу Андрію Дядюрі і записали у час, коли басист Віталій Кузнєцов відбував тюремний строк. Сукупність факторів вичерпно пояснює, чому лірика «Skinhate» містить стільки ненормативної лексики, а саунд є настільки жорстким і безкомпромісним.

4. «Пісня чугайстра» - ТІНЬ СОНЦЯ (2007)

Вперше почув групу у році так 2003-му на «Тарасі Бульбі». Хлопці у вишиванках виконували такий собі готичний хард-рок і, на відміну від мене, журі майже не вразили. «Хлопці просто намагаються виїхати на патріотичній зовнішності», - казали вони. Вихід на інший рівень відбудеться, коли «Тінь сонця» збагатить звучання бандурою і скрипкою та випустить другий за ліком альбом «Полум’яна рута». Кавер-версія на пісню «Twilight sun» культових білоруських дум-металістів «God’s tower» стане ключовим її номером. Його високо оцінять автори оригіналу і для київської команди відкриються двері музичного ринку Білорусі.

3. «Самознищення» - ТОЛ (2005)

ТОЛ –скорочена назва вибухової суміші «тринітротолуол». Музиканти, що походять з Дніпропетровщини, Кіровоградщини та Запоріжжя познайомилися і зігралися у Києві. Тираж їх першого альбому «Синдром бажання» у 2005-му році розійшовся впродовж одного дня і станом на сьогодні перевидавався 5 разів. Злі язики пояснювали це тим, що група надто вже копіює саунд культових «Korn»,  однак, як на мене, вирішальну роль зіграло те, що  в українському нео-металі це була чи не найякісніша робота свого часу. Вокаліст «Тол» на прізвисько Prozorow, до слова, був ще і кліпмейкером, зокрема, знімав кліп для рівненських друзів з гурту «Мерва».

2. «Кращий друг самурая» - ДИМНА СУМІШ (2009)

Чернігівська команда «Димна суміш» починала концертну діяльність з перемог на музичних фестивалях України,Польщі та Росії. Група змішує хардкор і психоделію, вокаліст Сашко Чемеров перманентно зривається з чистого голосу на рик,  при цьому активно пропагує вегетаріанство і здоровий спосіб життя. Композиція «Кращий друг самурая» увійшла до третього альбому, де вибухова енергетика концертних виступів сягнула свого апогею. Складно навіть уявити, що у вільний час Чемеров займається написанням пісень для поп-групи «Quest pistols». Це ж наскільки багатогранним бути треба!

1. «Україна» - NOKTURNAL MORTUM (2009)

Те, що ви, можливо, ніколи не чули назви цієї групи зовсім не заважає їм і сьогодні бути однією з головних статей українського музичного експорту. Культові харківські дядьки, які поряд з земляками з команди "Drudkh" входять до числа головних зірок світового блек-металу. Їх диски почали видаватися у США та Німеччині іще в далекому 2000-му році. Відтоді  гурт виростає у культ міжнародного  масштабу. 2009-го світ побачила перша повністю україномовна платівка «Голос сталі», головну композицію з якої торік переспівав сам Олег Скрипка. При всій повазі до українського рок-патріарха, оригінал так і зостався не перевершеним…

P.S...

Метал в усі часи розвивався також і на Рівненщині. Утім якісь аудіо-відео-артефакти по собі лишило не так вже й багато команд. З тих, хто залишив виокремлю культову треш-метал-банду «Мертва зона», де на початку 90-их співав популярний нині естрадний вокаліст Леонід Репета, широко відомого у вузьких колах Сергія Маціборка і його найпопулярніший індастріел-проект «Extasy», нео-метал-пропагандистів патріотичного straight edge «Мій батько п’є», християнських альтернативників «Крик душі» та апокаліптичних блекстерів «Agruss»…