День пам’яті про депортацію українців провели рівняни родом із Забужжя
Опубліковано : Галина Данильчук
День пам’яті про примусове виселення етнічних українців із території Польщі на територію СРСР провели члени громадської організації «Забужжя» біля пам’ятника депортованим холмщакам.
Традиційно саме 9 вересня збираються колишні забужанці та їхні сім’ї на цьому місці, щоб ще раз згадати свій рідний край і жорстоке насильницьке їх вигнання з батьківських домівок. Збираються, щоб помолитись за тих, хто відійшов у кращі світи та ще раз ствердитися у своїй вірі й надії.
Нагадаємо, що 9 вересня 1944 року в Любліні між урядом УРСР та створеним радянською владою польським Комітетом національного визволення було підписано Договір про евакуацію українців з території Польщі.
На практиці відбулося примусове переселення автохтонного населення з етнічних українських територій Закерзоння: Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя. Протягом 1940-х років депортації українців здійснювалися у декілька етапів. Переселення супроводжувалося пропагандою, психологічним, фізичним тиском та з використанням військ. До 1947 року з цих земель до Радянського Союзу було депортовано понад 480 тис. українців.
Товарними вагонами людей разом із тваринами вивозили переважно у східні та південні області України, відібравши від них будь-які права. Їм обіцяли житло, будинки, в яких жили німецькі колоністи, а натомість кинули на виживання. Домашню живність, яку вони везли з собою, а також реманент у них вилучили та забрали в колгосп. Колишні господарі стали злидарями.
Попри усі бід й поневіряння, ці працьовиті люди зберегли свою національну гордість, свою культуру, своє вміння вижити в найскладніших умовах.
Депортовані українці, спробувавши «обіцяного радянського раю», знову вирушають на захід в надії повернутись у рідні домівки. Доїхавши до західних областей України зупинились, бо кордон вже пройшов Бугом і їх рідні села вже були в іншій країні, в Польщі.
Тисячі депортованих забужанців осіли на Рівненщині і починали знову розбудовувати життя. Цих людей відрізняла особлива працьовитість, вміння господарювати, більшість мали вміння майстрів, швачок, кухарів. Все це допомогло холмщакам вижити і стати на ноги, влитись у тутешню спільноту.
На зібранні біля пам’ятника молились єдино з священиком о. Василем Свято-Софіївської парафії.
Серед виступаючих глибокими і змістовними були слова сказані головою Рівненського суспільно-культурного товариства «Забужжя» Петром Куделею.
День пам’яті депортації українців – це прояв об’єднаної пам’яті і прагнення відновлення історичної справедливості – визнання подій 70-річної давнини не вимушеним переселенням, а примусовою депортацією народу.
Джерело: RvNews
Умови життя ВПО у Клевані: як покращити 
