Рівне засноване не в 1283 році, а набагато раніше
Це підтверджують висновки експертизи матеріалу з підземелля у парку Шевченка
Автор : Галина Данильчук
Розкопки у Рівненському парку ім. Т.Шевченка «На гірці» відкрили підземелля і поставили питання перед археологами й громадою міста: що саме було споруджене на цьому пагорбі? Якого віку ця споруда?
Зразки будівельного матеріалу були направлені в Київ до інституту «Укрпроектреставрація» і там проведені відповідні лабораторні дослідження. Результати досліджень були оприлюднені у Рівному перед журналістами, науковцями і представниками громади спеціалістом київського інституту Юлією Миколаївною Стріленко.
Довідково: Стріленко Юлія Миколаївна є дуже досвідченим спеціалістом. Вона головний фахівець НДІ пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури України, інженер-технолог-реставратор. За плечима у неї Київський політехнічний інститут за спеціальністю – хімія і технологія силікатів.
В системі Українського спеціального науково-реставраційного управління почала працювати з 1969р. – старшим науковим співробітником, керівником Науково-дослідної лабораторії, начальником науково-технологічного відділу інституту "Укрпроектреставрація".
У 1993–2004рр. – директор Державного науково-технологічного центру консервації і реставрації пам’яток Мінрегіонбуду України (ДНТЦ «КОНРЕСТ»), академік Академії будівництва України, член Українського національного комітету ІКОМОС, заслужений будівельник України 1996 р.
Є автором методичного посібника „Консервація і реставрація пам’яток архітектури” 1996 р., одним з розробників ДБН В.3.2-1-2004 „Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках культурної спадщини”, а також ДБН А.2.2-6-2008 „Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об’єктів нерухомої культурної спадщини”.
Наукові розробки Стріленко Ю.М. в галузі дослідження матеріалів пам’яток архітектури, зокрема, стародавніх будівельних матеріалів і реставраційних технологій представлені в численних публікаціях та виступах на конференціях в Україні та за її межами.
Тож у її фаховому висновку щодо Рівного сумнівів нема. А висновок такий: матеріал, з якого збудоване підземелля, розкопане в парку, є аналогічним до тих матеріалів, які використовувались у будівництві таких пам’яток України як Десятинна церква, храм Святої Софії і Золоті ворота у Києві, підмурівки Успенської церкви у літописному Дорогобужі на Рівненщині. Тож можна припустити, що рівненські підземелля, які досі приховував парк, є спорудами тих далеких часів. А це домонгольський період нашої історії, тобто раніше ніж ХІІ століття!
Очевидно, нам все таки доведеться забути про дату 1283 року, як час першої писемної згадки про місто, що стало для сучасників датою народження Рівного.
Юлія Стріленко дуже детально розповіла представникам рівненської громади про методи і технологію дослідження, послалась на вже проведені і обґрунтовані дослідження інших історико-архітектурних пам’яток України.
Лабораторно доведено, що в будівельному матеріалі, знайденому в рівненському підземеллі, є наявність застосування лесовидних суглинків при будівництві. Цей матеріал був характерний для початку розвитку кам’яного будівництва на території Київської Русі. Обпалений лесовий суглинок додавали як гідравлічну домішку в так звані «рожеві» вапняно-цем’янкові розчини перших кам’яних храмів Києва Х-ХІ ст. В пізніший період в будівництві вже почали використовувати масні глини.
Висновок науковців – це звичайно досить сенсаційна новина у справі пошуків наших витоків і нашого дуже давнього минулого. Але, за словами Юлії Стріленко, вона поки що є гіпотезою до визначення дати будівництва і закликом до активної роботи в напрямку продовження археологічного дослідження Рівного, як одного із древніх поселень.
Цікавою загадкою стала знахідка у парковому розкопі на глибині 3 метрів дуже міцної цегли, технологія виготовлення якої була винайдена наприкінці ХХ ст. Як потрапила цегла (а її там знайдено чимало) в історичний період домонгольської доби, належить ще дізнатись науковцям.
Після докладної й цікавої розповіді дослідників, журналісти й усі бажаючі мали змогу відвідати «підземне Рівне» «На гірці». Побачене – вражає! Хто і коли збудував ці ходи і куди вони ведуть? Що було в нішах? Хто викладав ці арки, стіни? Хто був їх будівничим і архітектором? Адже у всьому є раціональність і відповідний архітектурний взірець. А, можливо, тут був храм, такий, як Софія Київська, і це намолене місце має відродитись?
Переконуєшся, що в давнину наші пращури будували на віки. І як не знущались нащадки над творінням їхніх рук, скільки не засипали землею і сміттям, не замуровували бетоном, не підривали вибухівкою – основа будови жива. Усе таємне, заховане й навіть замуроване рано чи пізно все одно колись відкривається і стає явним.
В підземеллі, є сліди підриву склепіння, яке вчинили енкаведисти у 1940-х, щоб там не знайшли притулку ті, хто не сприйняв нову тоталітарну владу, щоб поховати назавжди нашу минувшину.
Як багато ми ще не знаємо у своєму порівняно недавньому минулому! Як багато ще треба пройти доріг, щоб пробити мури недовіри, скепсису, бюрократії і невігластва, щоб мати, знати і цінувати свою невигадану правдиву історію!
Джерело: RvNews
Військовослужбовцям, які вперше самовільно залишили військові частини, але згодом добровільно прибули до місця проходження служби, військова служба продовжується 
