Історичний анімаційний фільм про чоловіка, який під час Голокосту рятував євреїв, презентували в Рівному.

Яків Сухенко мав цікаву долю і недовге життя. У роки Другої світової війни він опинився в Рівному і зважився протистояти системі. Чоловік рятував євреїв, за що врешті-решт нацисти його розстріляли. Якову було 33 роки.

Короткометражний фільм про Якова Сухенко створили в рамках проекту «Відповідальність за пам'ять», який реалізує громадська організація «Центр студій політики пам'яті і публічної історії «Мнемоніка». Над сценарієм, режисурою і анімацією працювали харків'янки - Роза Саркісян і Діана Ходячих.

«У нас немає жодної фотографії Якова Сухенко. І я боюся, що її нікому і ніколи вже не вдасться знайти. А в обласному державному архіві нам вдалося відшукати тільки один-єдиний документ - його реєстраційні дані періоду окупації Рівне», - розповідає голова ГО «ЦСПП «Мнемоніка» Максим Гон.

Таким чином встановили, що чоловік народився в 1910 році, а також з'ясували адресу. Тим часом є мемуари Варвари Берец, однієї з єврейок з Рівного, якій вдалося вижити. Жінка написала про Якова Сухенко, який допоміг врятуватися і їй, і дочці. Уривки цих спогадів і лягли в основу фільму.

Реальне обличчя Якова Сухенко дослідники встановити не змогли. Однак це була людина з особою, переконують вони. Тому фільм про одного з Праведників народів світу назвали саме так. Він був зі східної України і любив говорити, що є онуком козака, про це йдеться у спогадах Варвари Берец. Вона разом з іншими євреями перебувала в Рівненському гетто.

Жінка згадує, як захворіла дочка сусіда. Лікарів там було мало, до того ж вони майже не мали медикаментів. Коли Яків Сухенко дізнався про це, він узяв дівчинку на руки і пішов з нею до лікарні. Сказав, що це його дитина. І її врятували. А потім чоловік допоміг Варварі Берец та її дочці Мірі втекти з гетто. Спочатку ховав їх у своїй квартирі. Жінки в напрузі прислухалися до того, що тоді творилося на вулиці, тим часом сусідка-німкеня влаштувала прийом... Вони боялися, що на них донесуть. Яків Сухенко повів жінок в сарай і викопав там яму. Це виявилося їх укриттям. Щоб там було чим дихати, чоловік взяв пляшку з відбитим дном і поклав її так, щоб хоч через невеликий отвір повітря потрапляло під землю. У безпечне місце жінок перевозив по черзі. Варварі довелося чекати кілька днів. Потім Яків Сухенко ледь не силоміць витягав її з укриття.

Потім були й погоня поліцейських, і підроблені документи. Зрештою, добралися до Первомайська, де житло доводилося міняти кілька разів на місяць. А Яків Сухенко знову повернувся до Рівного. Пізніше приїжджав разом з іншими врятованими жінками. Їх, як і Варвару і Міру, представляв родичками - дружиною, матір'ю. Йому допомагав товариш. Якова Сухенко зловили, коли він в черговий раз намагався врятувати євреїв. За це чоловік поплатився життям. Варварі Берець та її дочці вдалося емігрувати.

Цю історію показали в анімаційному фільмі. Автори ідеї визнаються - довго шукали форму подачі. І розрахована вона передусім на молодь, пояснює голова ГО «ЦСПП« Мнемоніка» Максим Гон. В результаті техніка подання матеріалу вийшла дуже своєрідною. Тут є і історичні кадри рівненського гетто, і архівний документ, і анімація. І все це склалося в емоційну історію про чоловіка, який рятував євреїв, ризикуючи своїм життям.

«На сьогоднішній день Ізраїль визнав Праведниками народів світу понад 2500 українців. І серед них чимало представників Рівненщини. Справа в тому, що тут було гетто, тому місцеві жителі рятували євреїв, - коментує Геннадій Фраєрман, голова обласного благодійного фонду «Хесед Ошер». - Це був героїзм, вище, ніж на фронті, де доводилося ризикувати тільки своїм життям. А тут під загрозою опинялися і рідні, і близькі».

За матеріалами day.kyiv.ua