Польща продовжує дивувати весь світ своїми нищівними «законами», що викликають занепокоєння уже не лише в Україні, але й в Ізраїлі.

Зокрема, у Польщі прийняли закон, який загрожує ув’язненням на три роки всім, хто застосує словосполучення «польські табори смерті» (йдеться ніби про нацистські концтабори на території Польщі) або заявить про участь поляків у знищенні євреїв під час Другої Світової війни.

Прийнятий закон викликав негативну реакцію в представників МЗС Ізраїлю, які зажадали його відміни. У відповідь на ці події, голова уряду Беньямін Нетаньяху заявив: «Неможливо змінити історію, і не можна заперечувати Голокост!». У парламенті Ізраїлю запропонували законопроект, за яким польський закон про Інститут національної пам’яті, що забороняє говорити про причетність поляків до злочинів Третього рейху, прирівнюється до заперечення Голокосту.

Відповідний законопроект про внесення поправок до закону про захист від заперечення Голокосту підтримують 61 зі 120 депутатів Кнесету. Його ініціаторами виступили як депутати коаліції, так і опозиціонери. Один із творців зазначеного проекту Іцик Шмулі заявив: "Поляки і інші, які можуть захотіти їх наслідувати, повинні знати, що історична правда єврейського народу не продається". Для євреїв усього світу така заява польського уряду є обурливою і на це є вагомі причини. Адже, йдеться не тільки про нацистські концтабори, серед яких було чимало громадян РП, але й про поляків, які служили в частинах СС (3-ї танкова дивізія СС «Мертва голова», 4-ї поліційна дивізія СС, 31-ї та 32-ї гренадерські дивізії СС – у полон тільки до Червоної армії в складі Вермахту та СС потрапили 60272 поляки, у тому числі 5 генералів, більше ніж офіційних союзників Гітлера італійців).

Йдеться також і про «синю поліцію» (польських поліцаях), в лавах якої відповідно до списків 1943 року на службі Нацистського рейху перебувало 16 000 осіб, котрі з неабиякою жорстокістю ставилися до євреїв. Єврейський антинацистський рух у Польщі від дня своєї появи діяв цілковито окремо – спільних операції між загонами Бойової Організації євреїв (БОЄ) і Армією Крайовою практично не було. Причина – відверта юдофобія керівництва і більшості командирів Армії Крайової.

Єврейські дослідники Голокосту в Польщі, власне, ніколи і не приховували, що загонам БОЄ доводилося воювати на два фронти – проти підрозділів німецьких нацистів і проти Армії Крайової. Дійшло до того, що аж ніяк не промосковській БОЄ легше було домовитися про співпрацю не з АК, а з комуністичною Армією Людовою (у червоних з юдофобією було полегше). Нинішня польська влада затіяла дуже небезпечну гру, адже Ізраїль – не Україна, і Польща ризикує нарватися на звинувачення у запереченні Голокосту та фашизмі.