Яна Замкова

Яна Замкова

журналіст, оглядач, блогер

Побачити дерево епохи динозаврів і палац Валевських, що волає про допомогу, – поспішайте до Гощі

12.02.2018 08:20   Джерело: RvNews
Автор : Яна Замкова

Нещодавно в пресі з’явилася інформація, що два культурно-мистецькі проекти з Рівненщини потрaпили  до фінaлу конкурсу Міністерствa культури Укрaїни «Мaлі містa – великі врaження». Один із них – Міжнародний театрально-музичний фестиваль «Добре поруч» проходитиме у смт Гоща.

Мистецьке дійство планують провести на початку червня спільно з польськими партнерами у селищному парку поблизу пам’ятки архітектури місцевого значення «Садиба Валевського». Загалом фест триватиме три  дні, кожен із яких буде різножанровим – музичний, драматичний та танцювальний. Так привертатимуть увагу туристів до Погоринського краю, який зберіг чимало цікавинок і принад. Отож інформаційний привід і підштовхнув розповісти про місце, де проходитиме дійство, щоб коли у вас виникне бажання відвідати Гощу, знати, чим вона може здивувати.

null
Палац Валевських

 

null
Незвичайний фасад
 

 null

 
 
null
Вид з палацу зсередини на парк. Фото надане авторкою

 

Якщо їхати трасою від Рівного у напрямку Києва, то по обидві її сторони розкинулось Погориння – територія, що отримала свою назву від річки Горинь. Центр його – за 33 кілометри від Рівного – у селищі Гоща, яке нині є районним центром області. І хоч на сьогодні цей населений пункт не є надто великим, проте має дуже багату й цікаву історію.

За найпоширенішою версією, назва поселення походить від слів «гостити», «гощу», «гостинний». Може походити також й від давньослов'янського «погост» – населений пункт, поселення, яке існувало тут ще зі скіфського періоду. За іншою версією, назва утворена від давньослов'янського слова «гоща» – скотарське стійбище, стоянка.

А от уперше Гоща згадується у 1152-му році в Іпатієвському літописі, коли великі князі Литовські подарували землю по річці Горинь, між Корцем і Острогом, вихрещеному магометанину Мурзі-Кирдей-Хану. У XIV ст. тут уже був зведений замок, обнесений із усіх боків муром і валами, та й річка, що петляла місциною, додавала йому неприступності. Поступово Кирдеї адаптувалися до тамтешніх умов й згодом, одружуючись із місцевим населенням, перетворились на Гойських, завдяки яким, очевидно, й з`явилася назва «Гоща» (ще одна версія).

Отож у XIV–XVII ст. вони й володіли поселенням. Зокрема у 1495 р. Богдан Гойський добився у великого Литовського князя Олександра Ягеллона привілею на запровадження в Гощі чотирьох ярмарків на рік, а у XVI ст. Гоща отримала Магдебурзьке право. А ще родина експериментувала із релігіями – спочатку її представники стали прибічниками соціанського протестантського руху й відкрили у Гощі соціанську школу, яка славилась глибокими знаннями своїх вихованців далеко за межами краю. Недарма ази науки тут здобував майбутній претендент на російський престол Григорій (Юрій) Отреп’єв – московський самодержавець Лжедмитрій І.

null
Фото з мережі Інтернет

 Гощанський Свято-Покровський жіночий монастир (УПЦ МП). Споруда - пам'ятка ХVІІ ст. Тут діяла вища православна школа, головним опікуном якої було призначено митрополита Київського Петра (Могилу), а першими її ректорами були Ігнатій Старушич та майбутній ректор Києво-Могилянської колегії Інокентій Гізель.

Згодом, щоб протистояти соціанізму, у середині XVII ст., у Гощі (в той час поселення вже належало князям Соломирецьким), княгиня Регіна Соломирецька побудувала православний Михайлівський чоловічий монастир й відкрила при ньому школу. Вона також подарувала храму ікону Божої Матері – «Заставську», до якої на прощу приходило чимало православних. У вдячність княгині, ризницю Михайлівської церкви і до сьогодні прикрашає її портрет.

null
Свято-Михайлівська церква Свято-Покровського Гощанського монастиря (XVII ст.) Фото з мережі Інтернет

 

null
Фото з мережі Інтернет

Цікаво, що в 1639 році до обителі було перенесено школу-філію Києво-Могилянського колегіуму, а одним із ректорів школи був Інокентій Гізель, відомий за роботою «Синопсис», якій зібрані короткі відомості від різних літописців про витоки свого народу і перших київських князів. Цю книгу вважають першим нарисом історії України. Серед покровителів школи був і митрополит Петро Могила. Навчальний заклад згодом планували перетворити на академію, але не судилося.

У XVIII столітті чоловічий монастир у Гощі став уніатським, але через якийсь час Михайлівський храм було повернено у лоно православ'я. Після реконструкції 1888 році церква набула сучасного вигляду. Напевно, що будувався храм як оборонний об’єкт, адже товщина стін у серединній його частині досягає 2,3 метра. А ще тут зберігся унікальний сонячний годинник, який датується XVII століттям.

Згодом новими господарями Гощі стали графи Ленкевичі, які у своєму володінні заклали чудовий парк (15 гектарів!), який згодом був віднесений до десятка найцікавіших в Україні.

Цей парк, хоч і значно менших розмірів, й сьогодні є окрасою селища. В ньому помітний англійський принцип планування. І хоча за час його існування завдяки «ландшафним спеціалістам» тут багато що змінилося, але все ж він залишається привабливим і нині. Тут приємно прогулятися, не поспішаючи, насолодитися чудовою рослинністю і в літню спеку, і в осінню прохолоду, і весною, коли природа починає оживати. А ще кремезні старі дерева, які тут ростуть, забирають у мандрівників увесь негатив і наповнюють тіла силою, а душі світлом і радістю.

Серед дерев і кущів є дуже рідкісні породи – тут і уродженець приатлантичних районів Південної Америки болотний дуб з кроною пірамідальної форми, і червонолистий клен Шведлера, і сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, і софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок, а кора на її гілках зеленого кольору. Вражають і деякі екземпляри каштанів та ясенів.

Але найбільше привертає увагу екзотичне дерево, яке збереглося на земній кулі ще з дольодовикового періоду – гінкго дволопатеве. Довгий час вчені знаходили відбитки листя цієї рослини на скам’янілостях мезозойської ери (а це майже 250 мільйонів років тому), і були впевнені, що гінкго, як і динозаври, давно вимерли.

null
 Фото надане авторкою

Проте у 1730 році до Європи потрапили екземпляри незвичайної рослини, що нагадувала наші хвойні дерева, але з листям, схожим на маленькі смарагдові віяла з хвоїнок, що зрослися. Отож вчені переконалися, що дерево вижило. В Україну дерево було завезено у XIX ст. Мені пригадалася розповідь жительки Гощі про намагання ентузіастів виростити саджанці з місцевого гінкго, які не увінчалися успіхом. А як виявилося, пояснюється все доволі просто: ця рослина дводомна, і для того, щоб насіння проросло, необхідні дерева чоловічої та жіночої статі.

У Гощі ж росте одна особина, тому вона й «бездітна». Взагалі це дуже незвичайна рослина: плоди, які впали на землю, якийсь час лежать, ніби придивляються один до одного, і лише згодом між ними відбуваються якісь загадкові процеси, що призводять до зародження нового життя. А тому плоди гінкго не знають спокою і можуть прорости будь-якої пори року, якщо для цього є умови. Отож загадкове, реліктове і наділене цілющими властивостями дерево манить до себе туристів. Виявляється, якщо в холодну пору року доторкнутися руками до його стовбура, то відчувається, ніби кора віддає тепло.

null
 Гінкго. Фото надане авторкою

А в глибині парку розташована ще одна цікавинка – унікальний для України палац графів Валевских, яким у XIX ст. належав маєток у Гощі. Він збудований у архітектурному стилі швейцарських шале, не типовому для України. Споруда пережила чимало потрясінь. У радянський час тут розміщувалися різні установи, а донедавна – районна бібліотека. Із одного боку будівлю обклали звичайною лицювальною плиткою, що перетворило садибу на ординарний будиночок соціалістичної епохи. Ніхто й не задумувався, що так нищиться історична будівля. Хоча, добре, що не зруйнували взагалі.

null
 Фото надане авторкою

Отож завітавши до Гощі, побачити величну будівлю не вдасться, вона нині нічим не нагадує про колишню доглянутість і велич. На сьогодні палац перебуває в плачевному стані: занедбаний і обдертий, він волає про допомогу. І поважним левам, що як вартові завмерли у парку, наразі нічого охороняти.

null
 Фото надане авторкою

Розмови про реставрацію чи відбудову маєтку Валєвських, щоб відновити його колишню пишність, точаться вже давно. Уже і про збір коштів, і про залучення грантів заговорили. Тож з’явилися сподівання, що справа зрушить із мертвої точки. І ваш вклад, заповзяті мандрівники, якщо наважитесь завітати у Гощу, теж слугуватиме відбудові унікальної споруди.

Добиратися до Гощі дуже легко і приємно – київська траса у досить пристойному стані, а маршрутки їздять у Гощу регулярно.

Погорина чудова у всі пори року, та особливою вона є навесні, коли, як розповідає легенда, закохані Горинь і Случ, несуть свої талі води десь далеко за горизонт…

 

 

 

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу rvnews.rv.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews   7488