Новий-старий голова Рівненської облради Олександр Данильчук у рівненській політиці є особистістю в усіх відношеннях колоритною. Іще у 1998 році потрапив до Верховної Ради як мажоритарник від виборчого округу №156, обіймав керівні посади у низці державних підприємств, з вересня по грудень 2003 року навіть працював заступником міністра оборони України. Кілька разів обирався депутатом Рівненської облради і вже вдруге - її головою.

Ніколи не приховував дружніх стосунків з екс-керівником НАК «Нафтогаз України» та Державного управління справами часів Кучми Ігорем Бакаєм, який після Помаранчевої Революції потрапив у міжнародний розшук за підозрою у привласненні майна в особливо великих розмірах. Прославився на усю Україну пан Данильчук також і звичкою потрапляти у скандальні ситуації.   То з кимось поб’ється, то у ДТП потрапить, то активісти у формах «УНСО» силоміць запхають його у смітник… Попри будь-що, людиною залишається виключно комунікабельною і на будь-які питання відповідей не уникає. Переконався в цьому, зокрема, і часопис "Волинь".

- Стіни вашого кабінету прикрашають портрети Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Тараса Бульби-Боровця. Ці постаті чимось знакові особисто для вас?

 Фото надане автором

- Взагалі то їх портрети тут повісили іще за мого попередника Володимира Ковальчука. Я просто не бачу підстав їх знімати. Тим паче, що колись і мама, і бабуся багато розповідали мені про боротьбу УПА, нічні рейди і «яструбків». Не любив радянську владу також і мій дід, який воював у царській армії, був георгіївським кавалером, мав землю. За мірками того часу, таких називали куркулями. «Ця влада довго не протримається», - сказав він, коли владу захопили «совєти», але, на жаль, склалось так, що протрималися вони цілих 70 років.

- Як відчуваєте, наскільки на посаді голови облради протримаєтеся ви? Адже у цьому скликанні Олександр Данильчук - вже четвертий поспіль голова!

- Все, звісно ж, залежить, насамперед, від депутатів. Що ж стосується мене, то я готовий вести діалог абсолютно з усіма, незалежно від того, яку політичну партію вони представляють. Усіх обирали люди, а тому і працювати потрібно в інтересах людей. Наприклад, на окрузі, який я представляю чекають свого спорудження дитячі садочки у Березному та Орлівці, недобудовані очисні споруди, спортивний ліцей… Впевнений, по інших округах проблем не менше і вирішити їх можливо лише, маючи стабільну більшість. Для цього з усіма, без винятку, колегами намагаюся підтримувати, якщо не дружні, то принаймні нормальні людські стосунки. Якщо не ліпити ярлики і спілкуватися, будь-яка проблема вирішується. Думаю, зрештою, і самі депутати проголосували за мене, в першу чергу, як за людину, здатну домовлятися.

- Серед людей, з якими ви в різні часи підтримували дружні стосунки особливе місце займає одіозний Ігор Бакай, якого часто пов’язують з корупційними схемами в НАК «Нафтогаз України». Як часто з ним спілкуєтеся?

Фото з мережі Інтернет

- Ми і справді дружили, дружимо і дружитимемо. Інакше й бути не може з огляду хоча б на те, що саме я є хрещеним батьком його раніше не хрещеної дружини Наталі. Не зважаючи на це, востаннє ми спілкувалися десь роки три тому. Все через те, що в Україні Ігор Бакай сьогодні майже не буває. Від себе особисто зауважу, людина він харизматична і виключно здібна. Можливо, не правильно, що у роки керівництва «Нафтогазом», значну частину розрахунків здійснював бартером, але зважте також і на те, що в ті часи газ для населення обходився значно дешевше.

- Його погляди на політику радше проросійські чи навпаки?

- Про політику він говорити узагалі не любить. Цікавиться зовсім іншими темами. Щоб стало зрозуміліше - це чистий бізнесмен.

- Пригадую, свого часу у вас складалися доволі специфічні відносини з покійним нині колишнім керівником Рівненської області Василем Червонієм. Чим він в першу чергу запам’ятався особисто для вас?

Фото з мережі Інтернет

- З паном Червонієм стосунки спершу і справді майже не складалися, але це було іще на самому початку моєї роботи головою облради. Пізніше консенсус знаходили легше і за деякі рішення «Батьківщина», яку я тоді представляв, навіть голосувала спільно з Українською народною партією. Одного разу нормально, без емоцій поспілкувалися і виявилося, що на багато речей наші погляди загалом збігаються. Яким згадую Червонія сьогодні? Безумовно, в першу чергу, радикальним. Але, не виключаю, в ті часи в чомусь саме так і потрібно було діяти.

- Свого часу ви доволі гучно покинули партію «Батьківщина». Колишні однопартійці навіть звинувачували вас у співпраці з Партією регіонів.

- Голова обласної «Батьківщини» Микола Кучерук іще з 2012 р. спеціально запускав такі чутки, щоб збити мій рейтинг на окрузі, де під час парламентських виборів я був його конкурентом. У тому ж 2014 році у смітник мене штовхали не виборці,  а спеціально найняті напіврекетири. Говорив і говорю про це з повною упевненістю.  Щоб виправдати своє хуліганство, знову ж прикривалися чутками, що я буцімто з Партією регіонів співпрацював. Я ж ніколи не мав жодного стосунку ні до цієї партії, ні до її фракції в облраді , але, не зважаючи на це,  перемогти мене на парламентських виборах з відривом у менш, ніж 500 голосів кандидату від «Батьківщини» Сергію Євтушку дозволив саме цей інцидент.

Фото з мережі Інтернет

- Звідки взялося ваше неформальне прізвисько «Цар»?

- Наскільки я пригадую, все почалося в 2006 р. Мене вперше обрали головою Рівненської облради, а Валентина Королюка з «Народного руху» - моїм заступником. «Посадили нас на царство», - пожартував тоді він. А от прізвисько «приклеїлося» до мене. Мабуть, просто, бо головою став саме я.

- Давайте поговоримо про риси, які вам самому у собі не подобаються. Питаю, бо свого часу у деякі скандальні ситуації ви потрапляли, будучи трохи напідпитку.

- Якщо ви маєте на увазі ДТП у 2016 р., то його я багато і детально описував у суді і, зрештою, провину мою так і не довели. Все трапилося у неробочий час. До того ж за кермом був не я, а мій водій. Дружина після цього наполегливо попросила під час поїздок у Рівне не пити взагалі. Так і сказала, от випиваєш ніби й не часто, але одразу ж про те уся країна дізнається.

Фото з мережі Інтернет

- Ви – професійний спортсмен, майстер спорту з греко-римської боротьби. Водночас, помічалися у бійках. Маєте імпульсивний характер?

- Маю вроджену алергію на хамство. Коли хтось поводить себе по-хамськи часто втрачаю над собою контроль. А так загалом я людина спокійна і доброзичлива. Особливо останнім часом, коли почав більше за собою стежити. Сидіти на дієтах, регулярно гуляти з собакою. Мені здається, саме це зробило мене значно спокійнішим.

- А іще якісь хобі маєте?

- Останні кілька років займаюся англійською. І отримую від цього справжнє задоволення. Нещодавно прочитав свою першу англомовну книгу – «Граф Монте Крісто» Олександра Дюма. Загалом же, мене цікавлять, здебільшого, біографії успішних людей. Люблю також і фільми дивитися. З останнього це «Люди, які побудували Америку» та документальна стрічка про багаторічного тренера «Динамо-Київ» Валерія Лобановського. Я взагалі дуже люблю футбол. І дивитися і пограти в компанії друзів. Свого часу (1997 – 2002 р.р.) був президентом футбольного клубу «ЦСК-Київ». Старе захоплення нікуди не ділося.

 Фото надане автором