Гуляючи по Рівному в День вишиванки. Міркування з приводу.
Автор : Віра Мельникова
«День вишиванки» – офіційне свято в Україні. Наша країна здавна славиться народним мистецтвом. Вишивка – одвічний український символ. Вишиванка завжди була своєрідною візитівкою, обличчям родини, її працьовитості і достатку. Вишита сорочка чимало могла розповісти про господиню, про її вправність, майстерність, художній смак, наполегливість і неабияку терплячість.
Колись типовим одягом русинів була сорочка – довга і коротка; чоловіки носили тунікоподібну, жінки – також довгі, які спочатку слугували за спідню білизну. Пізніше почали шити й гаптувати коротші сорочки. Традиційно сорочки прикрашали вишивкою. Вишивка виконувала функцію захисту-оберегу: комір – горла, рукави – плечей, рук, передня частина сорочки – грудей, тулуба.
Обов’язковим атрибутом до вишитої сорочки у жінок ще були й прикраси: намисто з коралів та дукачі. Намисто було найчастіше червоним, нагадувало ягоди калини. У свята звичайно дівчата прикрашали голови вінками з квітів – маками, чорнобривцями, волошками, а на Закарпатті вінками-косицями, гірляндочками з квітів над вухами.
Минули століття, а вишиванка впевнено прямує по царині життя українців, пішла до людей її художня поезія, сповнена магічної сили і фантастичної краси. Звичайні українці – автори яскравих самобутніх виробів. Для вишиванок характерні як спільні ознаки, так і відмінність узорів за формою, кольорами ниток, розташуванням малюнків. Кожен район України має свої кольорові риси-оздоблення.
Що ж означає вишита українська сорочка в нашому сьогоденні? Ось як відповідають на це питання наші сучасники, рівняни й гості нашого міста.
Вже на зупинці тролейбуса помічаю симпатичних пані в вишиванках. Не втрачаю можливості зробити їм комплімент і запитати:
– Чи часто ви одягаєте вишиванку? Чи лише сьогодні у її день?
Пані Діна всміхається і відповідає:
– Та ні. Не лише сьогодні. Одягаю на різні свята. Найчастіше, зрозуміло, влітку. Люблю, коли наші жінки у вишиванках. А її подруга додає:
– Коли я одягаю вишиванку, якась урочистість відчувається в душі.
Біля центрального ринку помічаю старшого чоловіка у гарній вишитій сорочці, він бавить онучка, поки молода пара щось купує в господарському магазині.
На моє аналогічне запитання чоловік відповідає:
– Цю сорочку мені вишила дружина. Дуже люблю її вдягати. Ця святкова. Маю ще іншу, трохи простішу на кожен день. Ми українці, а це наш традиційний одяг. Із задоволенням носить вишиванки вся моя сім’я. А ось і мої діти.
З магазину виходять молоді чоловік і жінка також у вишитих сорочках. Всміхаються, на мою пропозицію сфотографуватись погоджуються із задоволенням.
Прямуючи далі за своїми справами, помічаю цілий ряд сорочок-вишиванок різних фасонів і оздоблень на будь-який смак. Зупиняюся біля оази рукотворної краси. Продавчиня пані Орися професійно демонструє привабливі вироби. Розповідає, що живе і працює на Івано-Франківщині, а до Рівного приїздить за бізнесовими справами, мовляв, у вашому місті добре розкуповується її крам.
– Пані Орисю! А хто ж автор і виконавець ваших витворів?
– Уся моя родина, моя бабуся, мама, мої діти. Змалечку вчилися цьому мистецтву. З покоління в покоління передаємо секрети майстерної вишивки. Душа так радіє, коли роботу завершено!
Багато людей одягли у день вишиванки національне вбрання: цілі колективи демонструють своє позитивне ставлення до нового свята. Родини прогулюються святковим містом, вражаючи красою вишиванок найвибагливіших поціновувачів прекрасного, по суті народного мистецтва. Ось мама з донечкою приязно всміхаються мені на моє звернення щодо їхнього зовнішнього вигляду.
А ось школярка Ганнуся повертається додому зі школи. Розповідає, що сьогодні всі її однокласники прийшли на уроки у святковому вбранні. Щиро по дитячому тішиться, що її подружки також мають гарні сорочки. «Навіть усі наші вчителі були у вишиванках!» – резюмує розмову.
Отже, українська вишиванка – справжня візитівка приналежності українського народу до держави, символ незалежності і вірності Україні. Хочеться, щоби це твердження було щирим і виключало будь-який піар, щоби кожна людина в національному одязі почувала себе вільним громадянином і господарем на власній землі.
Джерело: RvNews
Подаруй книгу воїну: в Рівному триває важлива волонтерська акція 
