Із нагоди вшанування учасників бойових дій на території інших держав у центральному сквері Млинова  біля пам’ятника воїнам-афганцям 15 лютого

відправили настоятель і священик  Свято-Покровського храму о. Василь і о. Марко  (Ліщуки) за участю кліросного хору цієї святині. Вшанувати пам’ять тих, хто пройшов небезпечними і тривожними дорогами Афганістану,  хто зустрів смерть під чужим сонцем на війні, яка тривала 9 років, 1 місяць і 18 днів, зібралися  воїни-афганці, громадськість, ветерани, школярі, представники трудових колективів райцентру, інших населених пунктів району і об’єднаних територіальних громад Млинівщини.

Фото авторське

На жаль, тридцяту річницю виведення радянських військ з Афганістану, Україна вшановує в умовах  так званої гібридної війни на сході країни, яку веде проти нашої країни Росія разом зі своїми найманцями. І ця новітня війна третього тисячоліття вкоротила віку п’ятьом мешканцям населених пунктів нашого району. Афганське ж тривожне десятиріччя забрало життя трьох земляків: Віктора Раулінавічуса з Острожця, Степана Мурина з Привітного, Миколу Гижука з П’яння. Ще трьох юнаків не повернулися на пороги рідних хат в села Демидівщини, яка на час виводу військ з Афганістану була в складі Млинівського району. Чорними крилами печалі трагічна звістка постукала в родини Юрія Римарчука з Набережного, Олександра Доманського і Юрія Яков’юка з Княгинина.

До речі, Юрій - мій учень, а 1 січня цього року йому виповнилося б 55 років – пенсійний вік для учасників бойових дій. На превеликий жаль, життєва пісня цього вродливого і розумного юнака навічно обірвалася на дев’ятнадцятирічній віковій позначці.

Упродовж  трьох з половиною десятків років мені не давала і досі не дає спокою ось така думка: Юрія призвали в армію 23 березня 1982 року, а смерть зустрів на чужій землі 12 серпня 1984 року. Тобто прослужив в армії 2 роки і майже п’ять місяців. Наскільки розумію, до 1 липня 1984 року він мав би бути звільнений у запас. Чому не звільнили? Подейкують, що не було заміни. Якщо так, то чому не було заміни в той час, коли безперебійно функціонувала система військкоматів? Тим паче, що військова спеціальність Юрія – водій, а шоферів тоді готували не тільки в міжшкільних навчально-виробничих учкомбінатах: до речі, саме в Демидівському МНВК спеціальність і здобув Юрій, а також  в автошколах за направленням військкоматів, а ще -  на курсах ДТСААФ. Одним словом , запитань виникає багато, та чи потрібна сьогодні відповідь на них? Вважаю, що потрібна, аби не повторювати їх в інших умовах, в тому числі – в умовах війни.

Розумію: в разі, якби Юрія вчасно звільнили з армійських лав, він мав шанс вижити на тій чужій війні. Натомість скорботна похоронка могла постукати у вікно іншої родини. Хтозна.  Може, до потенційно іншої жертви війни в горах Гіндукушу доля виявилася прихильнішою…

Фото авторське

До речі, за останні тридцять років в строю воїни-афганці не дорахувалися дев'яти  побратимів: вкоротили їм життя хвороби і трагічні випадковості.

Для воїнів-афганців у Млинові підготували щемливу концертну програму та інші урочистості.