Ім'ям ботаніка з Рівненщини назвали 14 видів рослин
Автор : Новини Рівненщини
Ботанікою "заразив" вчитель
Навчаючись в Умані (нині - Черкаська обл.) у 1880-ті роки, підліток бачив своє майбутнє на неозорих полях, де він вирішуватиме "продовольчу програму" людства. Та все змінив випадок, а точніше - обдарований педагог.
Під кінець одного із занять учитель Владислав Скоробишевський завів мову не про жито-пшеницю та іншу пашницю, а про незвичайних представників флори. Йосип з подивом ступеню "очіналоба" дізнався, що в Африці росте диявольське дерево, а в Австралії – гриби, які випромінюють таке світло, що під ними вночі можна читати. Що трава салагінела під час сильної засухи витягає із землі корінці, згортається в клубочок і мандрує до місць, багатших вологою. А живородне дерево різофора "виношує" патички, які, відриваючись від "матусі", встромлюються в мул, де починають самостійне функціонування.
Юний Йосип зрозумів, яке величне та цікаве "поле земне". І пов'язав життя саме з ним.
Від Каспію до Адріатики
Йосип Пачоський за пів століття дослідив неймовірну кількість місцевостей. Найперше - Подільська, Волинська, Полтавська, Херсонська губернії, Крим, Полісся, Кавказ, Буковина, східна Галичина, західне Поділля, північна Бессарабія, частково - Угорщина, Білорусь, Польща, балканські країни. Причому вчений не лише здійснював аналітичний опис, а й збирав гербарії. Наприклад, на Поліссі детально задокументував майже 1300 видів диких рослин. Стверджуючи, що їхні угруповання мають власні структуру й етапи розвитку - від простіших до складніших. А невдовзі колеги офіційно визнали його ще й "найкращим знавцем флори українських степів".
У ході "блукань" ботанік розробив принципи класифікації рослинних співтовариств, а також створив класифікацію методів захисту від шкідників, актуальну й понині.
Його перу належить понад 350 ґрунтовних наукових праць (з них майже 70 - з української фауни-флори). А багаті гербарні матеріали й досі зберігаються в Інституті ботаніки НАН України, Львівському державному природничому музеї та Одеському національному університеті ім. Мечникова, Сімферопольському університеті, інших наукових установах.
Його ім'ям названо 14 видів рослин, серед яких: ряст Пачоського (трав'янисті), Вероніка Пачоського (один з підвидів подорожника), зіновать Пачоського (бобові), волошка Пачоського. Дві останні занесені до Червоної книги України.
Нащадки сходяться на думці: Пачоський – один з найвидатніших знавців рослинного світу на стику ботаніки, географії та екології від Литви до Чорного моря, від балканських лісів до калмицьких степів, від Адріатики до Каспію, доробками якого користуються й дотепер.
Також вчений з Рівненщини заснував нову науку - фітосоціологію (інша назва - геоботаніка).
Один з перших екологів
Саме на прохання Йосипа Пачоського херсонський поміщик-меценат Фрідріх Фальц-Фейн виділив землі, які пізніше розрослися до розмірів знаменитого на весь світ біосферного заповідника Асканія-Нова.
Йосип Конрадович переймався і фаун-проблемами. Зокрема, дослідив 230 видів птахів, відзначивши прикрий факт неухильного зменшення їхньої кількості. Ті ж результати отримав і по диких тваринах.
Висновок зробив "скандальний" - у всьому винен гомо, який і не дуже сапієнс.
Безгальмово полює, браконьєрствує, забруднює ґрунти, водойми, повітря, вирубує ліси. Так, екологічні проблеми турбували людство і сто років тому.
Захищаючи братів менших, Пачоський обстоює заборону весняного полювання: "більшість виводків болотної і водяної дичини навіть на півдні часто ще не піднялися на крило", "масу молодих, ще не літаючих птахів, душать… без усякої потреби мисливські собаки". І 1925-го домагається свого.
На жаль, нащадки не дослухалися. І нині українські Карпати – небезпечно лисі, зубр зник з українського Полісся, вухатого їжака за останні чверть віку бачили лише раз, сипух залишилося менше 30 пар.
Цікаві факти
- Йосип – старший із шістьох дітей у родині.
- За те, що молодий учений передав київському Товариству природознавців власноруч зібраний гербарій, який налічував майже 2000 рослин (зберігається в Інституті ботаніки НАНУ), його звільнили від сплати членських внесків.
- 1917-го отримав посвідчення №А2142 "комісара з охорони парку з вимираючими видами рідкісних тварин маєтку Асканія-Hова", підписане Міністром-головою Тимчасового уряду князем Львовим.
- Першу в світі лекцію з фітосоціології прочитав у Херсонському політехнічному інституті (1918).
- Внаслідок загострення радянсько-польських відносин емігрував до Варшави (1923).
- Відмовився від посади голови Познанського соціологічного центру (1931).
- У своєму сірославському маєтку (Польща) заклав сад на 1000 дерев та кущів й експериментував з ними.
- Першим впровадив терміни: "Фітосоціологія", "Фітоценоз", "Пантопізм", "Зональна рослинність", "Екстразональна рослинність", "Азональна рослинність" та поняття "Біоекологічний потенціал виду".
- Гітлерівці після вступу до Польщі виселили вченого з обійстя, конфіскували бібліотеку (1939), а пізніше стратили двох його синів (1942).
- У Херсонському державному університеті функціонує природодослідницька наукова лабораторія імені Пачоського, а у Познані (Польща) – наукова школа.
- Досліджуючи Біловезьку пущу, щодня проходив до 20 км.
- Дуглас Вайнер, історик науки (США): "Схильність Пачоського поширювати висновки, отримані при вивченні рослинних угрупувань, на людське суспільство була сприйнята в Радянській Росії як небезпечна політична єресь".
З досьє Йосипа Пачоського
Народився 8 грудня 1864 року в Білогородці Дубнівського pайону Рівненської області (тоді - Заславського повіту Волинської губернії).
Навчався в Рівненському реальному училищі, Уманському училищі землеробства і садівництва, Київському університеті.
Працював лаборантом Київського університету, асистентом Дублянської вищої школи землеробства (1895-1897), головним ентомологом Херсонської губернії (1897-1917), завідувачем ботанічним відділом науково-степової станції "Чаплі" (1922-1923), завідувачем Біловезьким національним парком (1923-1925), викладачем Познанського університету (1926-1939).
Член Київського товариства природознавців (1887).
Дійсний член Російського ентомологічного товариства (1898).
Дійсний член Бессарабського товариства природознавців та любителів природи (1907).
Почесний член Товариства сільського господарства південної Росії (1917).
Член-кореспондент Польської академії мистецтв (1932).
Почесний професор Познанського університету (1938).
Член Польської Державної ради з охорони природи.
Помер від серцевого нападу 14 лютого 1942 року в Люсовому поблизу Сірослава (Польща), де й був похований. Пізніше тлін перенесли на цвинтар під Познанню (1959). Надгробок увінчали написом: "Творцю фітосоціології почесному доктору Познанського університету Йосифу Пачоському, досліднику флори численних територій польських, руських, балканських. Відділення Ботанічного товариства у Познані".
В Познанському університеті ім. Міцкевича функціонує "Аудиторія імені Йосипа Пачоського".
У Познані (Польща) видатному вченому встановлено меморіальну дошку, у Біловезькому національному парку (Білорусь) - пам'ятний знак у вигляді величезного каменю з бронзовою плитою. У Херсоні раз кожні п'ять років відбуваються міжнародні наукові читання пам'яті Пачоського.
Утопія на тему
Далеке-далеке майбутнє. Міста зі сталі та бетону, дерева, кущі, квіти, галявини. Безшумно літають гравімобілі, бавляться і веселяться діти. Повз них з ревінням рухається "щось", викидаючи клубки диму.
- Тату, це що? – запитує один з малюків.
- А хіба ти не вмієш читати? Бачиш, там написано "Ми зберігаємо цей світ таким, яким нам його залишили предки". Це – найзатятіші грінпісівці!
Джерело: iod.media
Військовослужбовцям, які вперше самовільно залишили військові частини, але згодом добровільно прибули до місця проходження служби, військова служба продовжується 
