У Рівненському Інституті мистецтв РДГУ відбулася зустріч, приурочена пам’яті Василя Павлюка – музиканта, хормейстера-фольклориста, педагога і людини з великої літери.

На зустріч прибули його учні – учасники створеного ним незабутнього фольклорного колективу «Горина» різних поколінь. Вела вечір спогадів та пісень одна з перших учениць В.М. Павлюка Раїса Цапун, відома рівнянам як фольклористка, народна майстриня та фольклорна виконавиця, цього року удостоєна звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Серед перших горинян і Тамара Красько-Буткевич, яка поділилася своїми спогадами та виконала сольну пісню з далеких 1990-х. Прибули і сестри Наталя та Лілія Лисяк, які поділилися емоціями першого виконання «Гориною» в обробці Василя Павлюка знаменитої пісні-молитви «Біжать у Почаїв стежки та дороги…», з якою згодом підкоряли Україну й Європу. Згадали закордонні поїздки, студентські пригоди в них. Згадали, яким витонченим музикантом і вишуканим педагогом був В.М. Павлюк.

«Всі обробки В.М. Павлюка лягали нам на душу…», – згадує Наталія Лисяк. Інша його учениця Людмила Вострікова (Ковальчук), яка керувала фольклорним ансамблем «Горина» вже після свого учителя, використовуючи його аранжування та обробки, висловила думку, що хорова частина репертуару «Горини» заслуговує на увагу не менше ніж фольклорна. Василь Павлюк виплекав колектив самобутній, з ретельно дібраним добірним репертуаром.

Наприкінці 1980-х та на початку 1990-х, створивши фольклорний колектив, він поклав початок новому напрямку: на зміну статичному народному хору прийшов запит на фольклорний колектив, міцно закорінений у живу народну традицію. Члени створеного Василем Павлюком колективу «Горина» стали формувати свій репертуар від народного джерела. Формували експедиції в села та розширювали репертуар на основі вивчення народного стилю виконавства від народних носіїв з далеких районів Рівненського Полісся.

Одна з перших пісень «За горою кременною», яку колись Людмила Ковальчук записала від своїх батьків, стала однією з улюблених. У виконанні учасників «Горини» різних років на вечорі пам’яті прозвучала ця пісня, а також молитва «Біжать у Почаїв стежки та дороги…», «Пожену я сиві воли» та ще чимало інших пісень.

Участь у вечорі спогадів узяли відомі на Рівненщині люди. Зокрема, виступили зі словом музикант-фольклорист Віктор Ковальчук, екс-директор культурного центру «Пересопниця» Микола Федоришин, директор Інституту мистецтв Ярослав Сверлюк, безпосередні колеги по кафедрі Богдан Столярчук, Роман Дзвінка, Людмила Гапон, Олена Юзюк, Раїса Цапун, Людмила Вострікова та авторка цієї статті Людмила Марчук, яка у 1990-х очолювала лабораторію Поліссязнавства, разом з В.М. Павлюком та учасниками його чудового колективу брала участь у фольклорних експедиціях, вела кілька ювілейних концертів «Горини».

Це був вечір щирих добрих спогадів про велику людину, унікального філігранно тонкого музиканта та хормейстера, який зумів поєднати хорове начало з фольклорним. Згадали, як розпочинав В.М. Павлюк ліпити колектив. Він спершу діяв при Центрі народної творчості й носив назву «Барви Полісся». Головна його заслуга у створенні ним своєрідної школи фольклорного виконавства.

«Василь Павлюк виплекав своєрідну породу людей. Це гориняни. Вже навіть самого колективу «Горина» не існує, а вони самозбереглися: зберегли прищеплену ним традицію – співають, множать її в інших колективах, йдуть із цим репертуаром до людей…» - висловився керівник фольклорного колективу «Веснянка» Віктор Ковальчук. Він закликав кафедру фольклору та народного співу та, зокрема, дирекцію Інституту мистецтв докласти всіх зусиль, щоб відродити колектив, який перестав існувати у виші через малий набір на кафедру студентів і неможливість в нинішні часи набрати потрібну кількість співаків.

Особливими спогадами про незабутнього В.М. Павлюка поділився відомий на Рівненщині культурний діяч Микола Федоришин. У далеких 1990-х він проклав фольклорному колективу «Горина» дорогу до Європи, а за ним – й іншим. На Холмщині та Підляшші, де кучно проживають автохтонні українці, та в інших регіонах Польщі колектив Василя Павлюка люди чекали з нетерпінням і особливим душевним трепетом. Коли приїздили гориняни до Польщі на зимові святки, повнились українськими піснями-молитвами, колядками та щедрівками храми. А пісень цього жанру було в репертуарі цього колективу понад півсотні. Незабутніми є і ряд фольклорних фестивалів, яких у 1990-х роках було багато (як, наприклад, незабутня «Коляда) і на яких фольклорний колектив «Горина» був зіркою. Не було жодного свята, яке б проходило без участі цього колективу.

«Відрадно, що традиція, започаткована В.М. Павлюком жива й донині. Ряд моїх проєктів досі опираються на горинян, учнів В.М. Павлюка. Вони ніколи не відмовляють,приходять самі й приводять свої колективи», - каже Микола Федоришин. Та, на його думку, як на думку колег Василя Михайловича по кафедрі та Віктор Ковальчука, цього недостатньо. Творчий доробок В.М. Павлюка вартий того, аби його вивчали й переймали, а він донині до кінця не оцифрований і не виданий, щоби міг служити майбутнім поколінням. Варта уваги і його педагогічна спадщина. Василь Михайлович Павлюк сам був самородком і шукав таку ж талановиту молодь по селах Полісся й Волині, допомагав селянським дітям вступити, готуючи до творчого конкурсу, потім залучав до колективу, працював з кожним індивідуально. Дуже цінував тембральні барви кожного голосу. Гориняни пам’ятають, що і зачин пісні, і вивід – ніколи не були прерогативою якогось одного навіть найталановитішого соліста. У Павлюка унікальним був кожен. В кожній пісні був свій соліст, свої «пудвочиці». Такий підхід сприяв розвитку й творчому росту кожного студента, згуртовував колектив.

Нема жодного співочого колективу, в якому створилося стільки подружніх пар. І цьому теж делікатно, як добрий батько, сприяв Василь Михайлович.

Людмила Вострікова-Ковальчук назвала ряд крилатих висловів від свого Вчителя. Серед них побажання: чути одне одного в співі й так же чути, відчувати та шанувати в житті.

Патріотом своєї справи назвав В.М. Павлюка директор Інституту мистецтв РДГУ Ярослав Сверлюк. Пам'яттю про Василя Михайловича Павлюка є премія його імені, якою нагороджують на Рівненщині кращих фольклористів. Та цього замало. В.М. Павлюк був взірцем для своїх учнів і його спадщина варта того, аби у нього вчилися справи майбутні покоління хоровиків і фольклористів.

Людмила МАРЧУК

Відео: Сфера-ТБ