Життя – барвисте й контрасне. В цьому переконана рівненська художниця Ірина Тищук. Вродлива тендітна жінка створює прекрасні позитивні картини, волонтерить, чудово почуває себе у статусі багатодітної мами та має невичерпний запас оптимізму, яким щедро ділиться з друзями та шанувальниками живопису.

 

Презентація виставки «Контрасти життя», яка відбулася у відділі мистецтв Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, додала в осінні дні яскравих барв, тепла й затишку. Експозиція діятиме до кінця місяця, деякі картини можна придбати.

 

Сама ж художниця постійно працює – каже, часто це допомагає пережити різні життєві ситуації. Ірина Тищук малює з дитинства, закінчила Рівненську дитячу художню школу ім. А. Мартиненка. Проте, серйозно живописом почала займатися шість років тому у студії Анатолія Іваненка, свого вчителя ще з «художки».

Під час презентації Анатолій Григорович поділився цікавими і веселими спогадами про свою талановиту ученицю. Розповів історію її перемоги у Всесвітньому художньому конкурсі «Підводні фантазії» (робота 16-річної Ірини стала емблемою конкурсу), учасником якого був, зокрема, видатний океанограф Жан-Мішель Кусто та про їхню спільну з Іриною поїздку у Францію.

 

З початком повномасштабної війни Ірина активна учасниця благодійних виставок та вернісажів на підтримку ЗСУ. Це і виставка-продаж «Мистецтво нового калібру» (російсько-українська війна, 2014-2022. Рефлексії) у галереї європейського живопису «Євро-Арт», мистецька акція «Просто неба. Митці Рівненщини на підтримку ЗСУ», благодійний творчий марафон «Все буде Україна!» в селі Обарів  та інші.

«Оригінальні різножанрові твори Ірини надихають, заряджають позитивом, розкривають найпотаємніші глибини української душі», - каже художниця, фотохудожниця і викладач Галина Вокальчук.

 

Ми поспілкувалися з Іриною Тищук, трішки піднявши таємничу завісу в життя й майстерню художниці.

- З чого розпочалась Ваша художня освіта?

- Мій перший крок в мистецьке життя - художній гурток в ПК «Хімік», куди мене записали батьки в 4 роки, потім художня школа.

- Ви маєте перемоги в конкурсах, яка з них мала особливий вплив на творче життя?

- У 1998 році мій малюнок переміг в всесвітньому конкурсі, де моя робота стала афішею фестивалю «Підводні фантазіі», після чого я зі своім викладачем поїхала у Францію. Це були незабутні моменти мого життя. Минуло 24 роки, а я пам’ятаю майже всі деталі поїздки.

Але мені було тоді лише 17 років і я не вміла читати знаки долі - після закінчення Луцького державного технічного університету (дизайн інтер'єрів), я не продовжила розвивати свої художні здібності. На довгих 15 років я була далека від художного мистецтва - надала перевагу сім'ї , народженню дітей та сімейному ресторанному бізнесу. Але коло молодшій дитині виповнився рік, то я зрозуміла, що потрібно щось змінювати у своєму житті.

 

 

- Що сприяло поверненню в живопис після тривалої перерви?

- Випадкова зустріч зі своїм викладачем з художньої школи Анатолієм – ця подія повернула мене у стан творчої ейфорії.

 

- В яких техніках працюєте і яку мету ставите перед собою?

- Я працюю в різних техніках та напрямах: реалізм, кубізм, абстракціонізм, клуазонізм, стилізація та ін. Пробую все нове, навчаюся в студіях у Анаолія Іваненка та Павла Бенедюка. Моя основна ціль, як не дивно звучить - отримати насолоду від процесу та результату. Картини, куди вкладено багато любові, більше подобаються людям. Моя мета - просто бути щасливою. І живопис мені в цьому допомагає.

 

- Чи складно поєднувати в собі жінку, маму, художницю і волонтерку?

- Не складно. Адже не секрет, що щаслива людина знаходить час на те, що їй подобається, на те, що її цікавить насправді. Я роблю те, що люблю і стараюся не робити того, що мені не подобається. Ось мій секрет. Тому я відчуваю себе справжньою жінкою на 100%, я обожнюю своїх дітей, я стала для них другом. Маю багато щоденних дитячих обіймів. Ми щасливі, що є одне в одного!

Щодо волонтерства - ніколи не розуміла почуття волонтерів, поки сама не спробувала! Виявляється, робити добро, поєднувати свою любов з благодійністю – це, по-перше, приємно, по-друге - корисно, по-третє - ти отримуєш зворотній позитив сторицею. Адже всесвіт працює саме так.

 

- У Ваших картинах відсутній негатив - це свідомий вибір?

- Долаючи всі складнощі життя, починаєш усвідомлювати, що з позитивом значно легше жити. Оптимізм - це моя хороша звичка, від якої я не відмовлюся ніколи. Не зважаючи на те, що негатив нас оточує всюди, ми не повинні на ньому загострювати свою увагу. Адже коли у тебе діти - ти повинен давати їм хороший приклад. Я навчаю своїх дітей, що найважливіше - це бути щасливим! Вони бачать це, бо я зображаю позитив чи спокій у своїх картинах, якими обвішаний увесь наш будинок.

- Ви вже маєте впізнаваність, що для художника дуже важливо, але продовжуєте працювати ще й у техніці акварель… Отже, в майбутньому чекати акварельну виставку?

- Я ціную в малярстві те, що воно непередбачуване. Можна ставити різні цілі, але до кінця не можеш бути впевнений, який буде результат. І щоразу проживаю такий собі цікавий експеримент. Я як жінка довіряю своїй інтуїції і вірю, що саме вона мене направляє. А натхнення – це, звісно, те, що мені потрібно. Але, як казав мій наставник Анатолій Іваненко - не можна довіряти і покладатися на саме натхнення. Треба деколи брати і робити. Натхнення, як і апетит, може прийти під час процесу.

Я завжди готова до чогось нового та експериментів. На вернісажі «Просто неба» я була просто в захваті від акварелей Павла Бенедюка, Миколи Горєлова і Степана Карпюка. Акварелі - це щось неймовірне! Це для мене було відкриття. І тому інтерес до цієї техніки привів мене у студію до Павла Бенедюка. Тут я навчаюся, маю деякі хороші, на мою думку, результати. А про акварельну виставку... хм... треба подумати.

 

 

- Чи є виставка своєрідним підсумком, сходинкою, і чому «Контрасти життя»?

- Моя персональна виставка не є чимось надзвичайним чи якимсь висновком. Я проживаю життя і насолоджуюся тим, що у мені випала така можливість -показати свої твори глядачу. Приємно, коли мої роботи приносять людям радість. 

«Контрасти життя» - назва виставки просто виринула з представленої експозиції, оскільки всі мої роботи надзвичайно різні за кольором, технікою, прийомами та стилем. До речі, це повністю відображає мою вдачу та характер.

 

 

 

 

 

- Бажаю щиро яскравих барв у житті, творити й надихати інших! І, традиційно, кілька слів для читачів від нашої рівненської художниці!

- Бажаю усім мріяти побільше, посміхатися від цих думок. І бути обережним, адже мрії мають властивість збуватися!