Сьогодні Рівне попрощається із загиблим воїном-поетом Максимом Кривцовим

12.01.2024 07:12 Джерело: RvNews
Опубліковано : Олекса Мирожит

В одній із громад Рівненської області відремонтували кілька будинків для переселенців (ФОТО)

Максим Кривцов народився у Рівному 22 січня 1990 року. Навчався у місцевих школах № 23 та №28, в економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Максим – активний учасник Революції Гідності. Після нападу Росії визвольних дух тягнув його захищати Україну. У 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. За цей час Максим сформувався як воїн, тоді й почав займатись порятунком тварин. Рідним не повідомляв про свої наміри, приховував місце перебування, аби не хвилювати зайвий раз маму, – лише за кілька місяців, із випадкового відео вони дізнались, де знаходиться Максим. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.

Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все, що озвучував командиру, уже було. У той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!

Війну відчув на повну іще під час перебування в зоні АТО, був на позиціях у Пісках, під Авдіївкою на «Світлодарці», Верхньоторецькому, в Маріупольському аеропорту та ще багато де.

Максим говорив: «Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Війна страшна. Має свою ціну. Але, якщо вона вже сталася, треба зрозуміти цю ціну й сильнішати».

Після служби в АТО, Максим працював в Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО й ООС «Veteran Hub», був ментором дитячого табору «Строкаті Єноти». Максим дуже любив працювати із дітьми, і ця любов була взаємною, адже був для них не лише наставником, а й близьким другом.

Із початком повномасштабного вторгнення Максим у перший день став знову до війська. «Ми всі пішли на Схід, бо хто, якщо не ми» — писав він у своїх віршах, і, власне, такого й дотримувався і в житті.

Ще до війни Максим Кривцов писав вірші, подавався на різноманітні літературні конкурси, виступав на літсцені «Бандерштату», «Підкамінь» та інших фестивалях. Знову повернувся до поезії після завершення контракту, у 2015 році, як потім казав: «типу реабілітація військових творчістю, але ні, я в це не вірю». Його поезії виходили в антології військових і волонтерів «Там, де вдома», також збірках «Поміж сирен», «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». На вірші Максима Кривцова створено пісні, також їх можна почути в українських фільмах.

Окрема, перша і довго вимріяна збірка «Вірші з бійниці» вийшла друком у грудні 2023 року. Також Максим почав писати роман, але закінчити не встиг.

Поет був переконаний, що наше сильне й талановите молоде покоління рухатиме Україну вперед, «варто лише перемогти».

Світлий, добрий Максим дуже любив тварин, навіть жартував, що говоритиме іншим, що на війні рятував котів, насправді ж, ще під час боротьби у складі «ДУК» зміг допомогти більше ніж 20 котам. Коти оточували Максима все життя, навіть фільм, у якому звучить пісня з його текстом, називається «Наші котики». Один із його улюбленців – рудий кіт – жив із Максимом у бліндажі, разом зі своїм господарем він і загинув.

7 січня 2024 року на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу молодший сержант Максим Кривцов загинув у 33 роки.

Максим казав, що лише нещодавно почав розуміти, що хоче у своїх віршах відтворювати запахи, емоції, речі, які не забуваються. І йому це вдавалось. У його поезії назавжди буде те, що запам’ятається навіки і ніколи не зітреться з пам’яті – голос Поета, якого вбила Росія, і життя мужнього воїна Максима Кривцова.

Із Героєм уже попрощалися у Києві 11 січня 2024 року о 12.00 у Михайлівському соборі. Тепер він прибув до Рівного.

Проведуть в останню путь Максима Кривцова сьогодні, 12 січня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Пресслужба Рівнеради