Успадкований патріотизм Миколи Руцького, непередбачувані життєві дороги, пам'ять у книгах, невигадані історії, силу слова, медійні пригоди - про це та інші говорили у програмі "Про важливе з Наталею Демедюк".

Довідка.

Микола Миколайович Руцький - письменник, журналіст, науковець, член НСПУ.

Народився 28 березня 1961 року в селі Ільпибоки Демидівського району Рівненської області в селянській родині. Закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені І.Франка. Працював учителем, науковим співробітником Острозького історико-культурного музею-заповідника, журналістом, редактором видавничого центру фірми «Надія», режисером телекомпанії «Руна», заступником редактора міської газети «Нетішинський вісник».

З вересня 2002 до вересня 2018 року - на різних посадах у міськвиконкомі Нетішинської міськради. Один із лідерів і засновників Народного Руху на Славутчині. Обирався депутатом Нетішинської міської та Хмельницької обласної рад народних депутатів 21 скликання.

Стаття «Останній бій художника УПА Ніла Хасевича» вийшла у 1996 році в книзі австралійського письменника українського походження Юрія Борця (Ю. М. Пашківського). Лауреат Хмельницької обласної премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (1996) за дослідницьку роботу в історії національно-визвольних рухів Волині та Поділля та Хмельницької обласної журналістської премії ім. Дмитра Прилюка (2019) за документальний роман про УПА «Ми у вічі сміялися смерті...».

У 2009 році нагороджений «Пам'ятною відзнакою «Гурби 1944-2009 №37» від Рівненської обласної організації Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. генерала Романа Шухевича за дослідження Гурбенського бою. У 2022 р. за повість «Вертеп смерті: розіп'яте село» нагороджений літературно-мистецькою Крайовою премією ім. Лесі Українки мистецького об'єднання «Український клуб».