У вівторок, 27-го червня  на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради депутати намагалися розібратися з тим, як вирішити проблему нестачі місць у дошкільних закладах Рівного. Запросили вище керівництво освіти Рівного та області.

Зокрема, головним доповідачем був начальник обласного управління освіти й науки облдержадміністрації Григорій Таргонський. Брали активну участь в обговоренні начальник відділу загальної середньої та дошкільної освіти в області Святослав Сидорук та заступниця начальника управління освіти м. Рівне Катерина Сичик.

Григорій Таргонський та Святослав Сидорук

У Рівному 35 дитячих садочків комунальної міської власності та один дитячий заклад Нацполіції. В цілому в цих дошкільних навчальних закладах виховується 11 712 дітей. Проте батьків, бажаючих влаштувати свою дитину в дошкільний заклад, значно більше.

– Щорічно в області у дошкіллі створюється близько тисячі додаткових місць. Але кількість новонароджених перевищує кількість новостворених місць, – розповідає начальник обласного управління освіти й науки облдержадміністрації Григорій Таргонський.

На що тут нарікати? Що дітей забагато народжується чи на те, що влада міста не може справитися з тим, що диктує життя, його сьогоднішній і завтрашній день. Всі 35 садочків переповнені. За нормою число вихованців у ясельних групах не повинне перевищувати 15 малят, а у садочкових – 20 дітей. Проте, коли в ясельних групах ця норма більш-менш витримується (тому, що з більшою кількістю дітей такого віку неможливо справитися), то дітей у групах у віці від трьох років набирається до 30-ти і більше. Тож за підрахунком, коли й надалі наповнювати дитячі заклади з порушенням норми, то в очікуванні на місце у Рівному – біля 3 тисяч малят. Коли ж норми таки почати дотримуватися – то поза межами дошкільного закладу опиниться ще більше – біля 5 тисяч.

Чи є альтернатива комунальному дошкільному закладу?

Альтернативою державним дошкільним закладам могли б стати приватні й покращити ситуацію, яка склалася на разі. Є ж, скажімо, приватні школи й чимало батьків оплачують у них освіту своїх дітей. Проте у Рівненській області немає жодного приватного дошкільного закладу. І причин цьому декілька.

– Є певні вимоги до приміщень, – розповідає Григорій Таргонський. – Певні санітарні правила. Ми намагалися домогтися полегшення цих норм, але нічого не виходить. Там є перелік документів. От з’являється якась людина, що хоче організувати приватний дитячий садок. То щоб їй дали дозвіл, вона має подати перелік документів, у т. ч. й щодо відповідності приміщення санітарним нормам. Й коли доходять до цього пункту, то стіну нерозуміння пробити не можна. Тому в нас і нема жодної заяви. Приблизно, одна людина на рік приходить з такою ідеєю. От останній приклад: прийшов чоловік з протестантської церкви, батько десяти дітей, благополучна порядна родина, хотіли організувати приватний садочок. Не дали через невідповідність приміщення.

Ще Григорій Таргонський зауважив, що динаміка на скорочення приватного дошкілля пішла по всій країні. Після того, як уряд підвищив мінімальну заробітну платню. Окрім приміщення, є певні вимоги й щодо кількості обслуговуючого персоналу. А працівників при підвищенні норми щодо мінімальної платні довелося скоротити.

Чи є альтернативою комунальним дитячим садкам центри розвитку дитини?

Різні центри розвитку дитини, які діють у Рівному, на думку керівників освіти, із стандартними дитячими садочками комунального типу не до порівняння. Хоч вони є дошкільними навчальними закладами, проте не працюють в правовому полі.

Фото з мережі Інтернет

– Такі заклади надають розвиваючі послуги. Діти отримують там певну дошкільну освіту, однак ці заклади неспроможні забезпечити дітям необхідний для їхнього віку режим. Малюки там не сплять і не харчуються. А по-друге, ці центри не підпорядковані управлінню освіти й науки, а відтак їх діяльність, рівень надання послуг ніяк не можна проконтролювати. Чи є там відповідні норми утримання дітей? Які послуги надаються і на якому рівні? Чи відповідають дошкільній освітній програмі? Невідомо. Звернулися ми якось до поліції з проханням перевірити ці центри. То там наробили галасу, що до них застосовуються репресивні дії, що їх хочуть знищити… – розповідає начальник обласного управління освіти й науки облдержадміністрації Григорій Таргонський.

Катерина Сичик

Катерина Сичик додає, що в державних дошкільних закладах з дітьми працюють спеціалісти з відповідною освітою.

 

– Ми все робимо для того, щоб вихователі свій фаховий рівень постійно вдосконалювали. Вони проходять атестацію й переатестацію. А які фахівці в центрах розвитку і чому вони вчать дітей, ми проконтролювати не можемо, – констатує вона.

Ось тому й нема альтернативи комунальним дитячим закладам. А щоб вона з’явилася й приватні садки могли конкурувати з державними, потрібен державницький підхід до цього питання. На думку Григорія Таргонського, приватна освіта на 80 відсотків має дотуватися державою. Решту 20 відсотків витрат – можуть покривати батьки. Може колись так і буде. Проте наразі життя підпирає до негайних швидких рішень.

Управління освіти нині має бити тривогу, що дитячі садки не будуються

Головуюча на засіданні депутатської комісії депутат фракції «Народний контроль» Любов Романюк наголосила, що Управління освіти нині має бити тривогу, що дитячі садки не будуються. Бо коли назрілого питання не почати вирішувати сьогодні, то через кілька років при стабільному зростанні народжуваності вже не 5 тисяч дошкільнят опиниться поза дитячим закладом, а удвічі більше.

Фото з мережі Інтернет

Тож треба негайно будувати нові садочки. Що з цього приводу думають освітяни?

За словами Катерини Сичик, – відповідна програма щодо будівництва у Рівному нових дошкільних закладів, прийнята ще в 2016 році.

– Але програми треба не тільки приймати, а ще й виконувати. На жаль, управління освіти садки не будує. Будує місто. Воно виготовляє документацію для Управління капітального будівництва, виділяє кошти, – каже Катерина Сичик. І додає, що будівництво стаціонарного дитячого закладу з дотриманням усіх діючих вимог є недешевим. А приватні забудовники хочуть економно вкластися в будівництво й подорожче продати.

 Кошти у міської влади є. Чому ж тоді гальмується будівництво дитячих садків?

Нещодавно міський голова Рівного Володимир Хомко декларував представникам ЗМІ намір, що спорудження нових дитячих садків – це першочергове завдання і принаймні три дитячі садки в Рівному мають бути збудовані найближчим часом – на вул. Коновальця, Дубенській і у Басовому Куті.

Володимир Хомко, міський голова Рівного

Наразі в міста є на це будівництво не тільки бажання, але й кошти, проте нерідко стають на заваді ще й інші речі. Про які ми, прості містяни, навіть не здогадуємося.

На засідання депутатської комісії запросили заступника начальника управління містобудування та архітектури м. Рівне Василя Мельника.

– У місті забудовуються нові мікрорайони. Якою ж є процедура спорудження в цих мікрорайонах дитячих садків? І хто несе відповідальність за те, що їх не будують? – таке питання задала Василеві Мельнику депутат Любов Романюк.

Любов Романюк

– Коли не появляться у певних мікрорайонах дитячі садки, то це проблема Генерального плану. Хто несе відповідальність? Вочевидь – міська рада. Нині реалізовується план 2003 року, – відповів Василь Мельник і пояснив, що відповідно до Геплану міста спорудження в нових мікрорайонах і шкіл, і дитсадків передбачено.

Василь Мельник

– Якщо ці заклади потрапляють в зону дії детального плану, то вирішується і їх розташування та будівництво. Проте проблемою є те, що багато земельних ділянок є приватною власністю і власник будує те, що хоче. Він не зобов’язаний будувати об’єкти соціальної інфраструктури. Коли б це був запит для приватного дитячого садка, щоб він міг цей об’єкт вигідно продати, тоді, може б, ще й задумався...

Тож, виходить, що міська влада стала заручником того, що не дивлячись у перспективу на роки вперед, безрозсудно пороздавала землі міста в оренду приватним забудовникам. І от при тому, що гроші є, міський бюджет сьогодні наповнений, замість дитячих садків маємо скандальні будівництва на вулицях Виговського та Мазепи. Маємо такі містобудівні умови, які не вигідні місту.

– Існує, щоправда, процедура вилучення необхідних ділянок під об’єкти суспільної необхідності, – поінформував Василь Мельник. – Хоча, зрозуміло, що тут справа може бути пов'язана з судами й вирішення питання може затягнутися на роки.

Тож депутатська комісія вчора окрім намагання зрозуміти, чому дитячі садки не будуються, до якоїсь істотної крапки так і не дійшла. Попереду ще не одне таке засідання.

Засідання комісії 27 червня

– Попросимо обласне й міське управління освіти взяти участь у наступних засіданнях комісії, де б ми вже вели мову про більш конкретні можливості, – сказала Любов Романюк, поінформувавши присутніх, що депутати вже таких можливостей шукали.

Перепрофілювання старих чи шкільних приміщень під дитячі садки – теж вихід

Для вирішення питання шляхів збільшення місць у дитячих садочках, напередодні депутати розіслали запити на всі управління, чи є на балансі заклади, які можна перепрофілювати під дитячі садки.

Відповідь одержали лише від управління освіти, на балансі якого знаходиться приміщення по вулиці Дубенська, 71 А. Це дитячий садок № 26. Нині розробляється проектно-кошторисна документація. Ще є колишній дитячий садочок №19 на Соборній, 269, який найближчим часом буде перепрофільовано в сучасний заклад. Реорганізовуються для прийняття дошкільних груп НВК №1, що по вул. Княгині Ольги, 25 та НВК №37 – на вул. Драганчука, 12.

– Таким чином в наступному навчальному році з’явиться чотири додаткові дошкільні групи, – повідомила Катерина Сичик. – Проте це проблеми остаточно не вирішить. Тож ми будемо звертатися до міського голови, щоб обіцяні дошкільні заклади на мікрорайоні Північний, на Дубенській і «Вишенька» таки були збудовані.

Є ще один резерв – чітке дотримання норм чинного законодавства

В кулуарах, після закінчення засідання комісії Катерина Сичик розповіла журналістам про ще один існуючий резерв. Це необхідність змусити батьків дотримуватися чинного законодавства.

– Чому перевантажені наші садочки? Тому що багато матерів не використовують надане державою право виховувати своє маля, перебуваючи в декретній відпустці до трьох років. Вони йдуть на роботу (або й не йдуть), а дитину здають у ясельну групу з двох років. Дитячий заклад цих дітей приймає. А це немало – 1,5 тисячі малят.

Потім візьмімо найстарших дітей дошкільного віку. Хоча навчання в школі в нас запроваджене з шести років, у законодавстві ця норма сформульована неточно – «з 6-7 років» і ця неточність дозволяє деяким батькам з певних міркувань не пустити свою дитину в школу після шести років. Щороку в нас таких дітей, які б могли піти в школу, але чомусь не пішли, – набирається до 250-ти. Ці діти залишаються ще на рік в садочках, а це – місця, на які вже могли б прийти інші діти. Ось тут, на мою думку, варто навести порядок.