У Рівному вперше – День українського традиційного костюма (фоторепортаж)
Захід відбувся у неділю 3 вересня.
Опубліковано : Галина Данильчук
Ідея проведення свята належить ГО «Центру дослідження і відродження Волині» та його керівнику Володимиру Дзьобаку. Активним співорганізатором свята став Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» (м.Київ).
На жаль, усе це яскраве дійство відбулося не в центрі міста – на майдані Незалежності, як було заплановано раніше, а змістилося у Міський Будинок культури. Організатори свята не наважались проводити його просто неба, боячись обіцяної синоптиками вересневої зливи. І, вочевидь, чимало рівнян, які очікували на святкову ходу в українських строях і налаштовані були споглядати все дійство на майдані, так і не стали його вдячними глядачами.
Однак, проект, який підготували ініціатори й організатори справжнього фестивалю народного українського вбрання зачарував тих, хто мав нагоду його побачити. У Рівному єдино зібралися і піднялись на сцену красуні-жінки, легіні-чоловіки, діти-янголята, які представляли одяг різних регіонів України.
Та чи не найбільше було наших волинських і поліських строїв (щоправда, в коментарях ведучі іноді забували їх достойно представити). Наш чудовий фольклорний гурт «Веснянка» Рівненського ПДМу, фольклористка Раїса Цапун і її автентична колекція, фольклорний колектив «Горина», костюми з колекції Рівненського обласного краєзнавчого музею та інші.
Очі розбігалися при спогляданні, коли спокійною ходою йшли на сцену чи то молоді стрункі дівчата, чи прості жіночки літнього віку, одягнені у різнобарв’я вишитих сорочок, камізельок, літників, спідниць, фартухів, хусток, наміток.
Науковці-етнографи коротко коментували особливості костюмів різних регіонів. Щоправда деякі учасники дійства виходили на сцену босоніж, очевидно з-за нестачі автентичного взуття. Але ж уявити собі, що навіть у ті далекі нелегкі часи наречений йшов поруч обраниці босим, а наречена мала пристойні червоні чобітки, якось не виходить.
У фойє Будинку культури і у глядацькій залі можна було побачити, як виготовляють і оздоблюють елементи традиційного вбрання: чоловічі та жіночі головні убори, прикраси, пояси, сорочки, взуття, верхній одяг. Майстри, які демонстрували своє вміння, приїхали на свято з Рівненщини та Києва.
Глядацька зала приймала усіх учасників свята радісними оплесками і всюди вогниками світились телефони, на які рівняни намагались зафіксувати побачене. З цікавістю розглядали елементи одягу, фільмували, розпитували і віриться, що ця дивовижна старовинна магія вишивки, крою, гармонії в одязі знайде своє завтрашнє втілення. Саме таку думку висловив зі сцени і директор музею Івана Гончара Петро Гончар.
А наостанок зі сцени, як гімн красі нашого українського автентичного строю, що несе в собі душу народу, прозвучала пісня «Квітка-душа» у виконанні чарівної Тоні Матвієнко.
І є надія, що День традиційного костюма, який вперше відбувся у нашому місті, стане традиційним, і поки що першим, новим святом в Україні з центром у Рівному.
Джерело: RvNews
Подаруй книгу воїну: в Рівному триває важлива волонтерська акція 
