Леонід Коврига (на фото праворуч) – талановитий львівський художник. Він неодноразово приїздив до Острога на різні художні пленери, мав персональні виставки у Мистецькій галереї Національного університету «Острозька академія». Значна колекція картин, подарованих художником для університету, зберігається у фондах Музею історії НаУОА. Серед острожан немало поціновувачів його творчості, декому навіть пощастило придбати роботи пана Леоніда.

Картини з літнього пленеру в Острозі. Фото Інни Собко

Художник в основному малює пейзажі, старовинну архітектуру, вириває, здавалося б, буденні моменти з життя міста і робить їх надзвичайними, іноді містичними, «живими», забарвлюючи ці краєвиди власним настроєм та сприйняттям. Особливо вирізняється техніка виконання картин: сміливі грубі мазки мішаного кольору, якими художник «будує» форму, створює об’єм або, навпаки, ледь вловимі тонкі шари кольору, що пронизують один одного, мов мереживо, а ще особливе вміння поєднати відтінки створюють неповторний «почерк» художника. Тому картини надзвичайно різні, але не впізнати «руку майстра» практично неможливо.

Леонід Коврига (справа) з Миколою Бендюком. Фото Сергія Кундаса

 Картини художника сьогодні знаходяться у багатьох колекціях світу: Принцеси Паллавічіні з дому Медичі (Рим, Італія), в Українському культурному центрі (Лос-Анджелес, США), в посольствах України в Австрії, Польщі, Угорщині, Чехії, в Політехнічному університеті (Цюріх, Швейцарія), в посольстві Туреччини в Україні, у Ватикані та в інших всесвітньовідомих навчальних закладах, в офісах відомих фірм та міжнародних організацій. Його картини також можна побачити в Академії внутрішніх справ України, в юридичному інституті, в офісах банків у Львові, а також у керівників ряду міністерств, державних відомств, у вузах та у VIP-персон, і, звісно, у музеях нашого міста. Виставки Леоніда Ковриги, «вільного художника», як він себе називає, експонувалися в Палаці мистецтв та в музеях у Львові, в салонах. Його малярством цікавилися і на міжнародних пленерах у Сніні та Детві, культурних центрах Словаччини.

Картини Л. Ковриги з літнього пленеру в Острозі. Фото Інни Собко

Зараз художник проживає у Львові. А народився він на Рівненщині, у с. Острів Володимирецького району. До Острога він має безпосереднє відношення, адже його батьки-освітяни значну частину свого життя жили в с. Слобідка і працювали у нашому місті. До речі, батько Леоніда Ковриги – Леонід Прокопович,  часто дописував до місцевимх видань. 

Із художником мене познайомив його добрий друг, мистецтвознавець Микола Бендюк, хоч я уже давно є шанувальницею його творчості. Мабуть, саме тому, дізнавшись про приїзд Леоніда Ковриги, вирішила не упустити шансу поспілкуватися й розповісти іншим про талановитого митця й цікаву людину. Микола Миколайович посприяв зустрічі з паном Леонідом, адже митець має дуже щільний графік, і лише на декілька днів приїхав попрацювати до нашого міста. Він люб’язно погодився розповісти для наших читачів про свою роботу та про те, яке значення для нього має Острог.

Фото Інни Собко

– Наше місто та околиці надзвичайно мальовничі. Чи є у вас такі місця, які особливо хочеться і подобається малювати?

– Однозначно, таких місць є багато. Острог для мене – це, найперше, моє дитинство. Я вважаю, що наш «земний рай» тільки у дитинстві. Звісно, тут є особливі для мене місця, зокрема, на Замковій горі є клумба, що зроблена на фундаменті колишнього будинку священика, у якому мене хрестили, мені дуже подобається приходити до неї, там мене наповнюють особливі відчуття. Ще я дуже люблю гуляти вулицею Старостинською, там особливо колоритні будинки. Це те місто, яке не стомлюєшся малювати. Кожного разу, коли я сюди приїжджаю, Острог відкривається для мене по-новому.

– Чи можна сказати, що до Острога ви приїжджаєте за натхненням?

– Натхнення? (Сміється). На жаль, дуже часто цим поняттям починають маніпулювати ті люди, що не дуже люблять працювати. Коли потрібно себе активізувати і діяти, вони починають шукати натхнення і ще щось там собі придумувати. З такою позицією можна, лежачи на дивані, чекати натхнення тиждень, місяць, рік і все життя, а те натхнення все одно не з’явиться. Я знаю, що коли ти встаєш о п’ятій ранку й починаєш працювати, то відразу і натхнення з’являється, і муза приходить, і образи вимальовуються, і сюжети складаються. Звісно, Острог – це те місто, де мені особливо добре працюється, тут мені хочеться малювати й малювати. Та все ж, моє основне правило, що треба багато працювати, аби у тебе по-справжньому вийшло щось добре.

Фото Інни Собко

– Які вподобання та хобі ви маєте окрім того, що пишете картини?

– Я дуже люблю творчість у всіх її проявах. Я грав у спектаклях, ще я багато пишу поезії та прози, маю видану збірку моїх поезій «На ратуші годинник б’є». Частина віршів була покладена на музику. У певний період я ще займався ілюстрацією книг, періодичних видань і музичних CD. Ще я дуже люблю кататися у горах на велосипеді й багато подорожувати. Та головне те, що основне моє хобі стало моєю професією. Я вважаю, що це велика Божа ласка, коли у житті людини так складається, що те, що людина робить, приносить їй не лише задоволення, а й ресурси для життя.

Фото Інни Собко

– Розкажіть для наших читачів про свій улюблений напрямок у мистецтві.

– Я дуже люблю імпресіонізм, його колір, фактуру, емоцію. Та мені дуже складно виділити якогось одного художника. Однозначно сприйняття картини дуже залежить від емоційного стану. Іноді я себе ловлю на думці про те, що я сам до кінця не розумію, чому саме ця картина так мене вразила. Це все дуже індивідуально.

Під час зустрічі в музеї книги. Фото Інни Собко

– Сьогодні серед ваших колег стало дуже популярним купувати будинки далеко від гамірних міст та робити у них свої майстерні. Чи не плануєте ви придбати хатинку в Острозі?

– От уже хтось купив будинок, що навпроти входу на Замкову гору (сміється), таке гарне місце. Ясна річ, що вся справа у можливостях. Та, як сказав французький поет Альфред де Мюссе, «Мій келишок маленький, але я п’ю свій келишок». Я маю достатньо, для чого мені більше, ніж мені потрібно. Головне, що я вільна людина. А будинок в Острозі чи околицях, можливо, колись таки буде.

– Поділіться з нашими читачами своїми майбутніми планами.

– Плани завжди є, але ж ви прекрасно знаєте, що життя дуже часто вносить свої корективи. Я дуже хотів цього літа у веломандрівку Україною, та через здоров’я не можу цього зробити, але я обов’язково це надолужу пізніше. Ще я планую видати книгу-спогади про викладачів та випускників свого географічного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка. Також я ще хочу разом із дружиною поїхати за кордон, мені дуже подобається відкривати для себе щось нове. Наприклад, коли цього року мені довелося недовго побувати у Вероні, я за один день відвідав п’ять музеїв. Це було важко (сміється). Та водночас для мене важливо відвідувати улюблені міста. Я дуже люблю бувати у Празі, це містичне місто з особливою атмосферою. Я добре знаю чеську, читав в оригіналі «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека.

І, звісно, є пори року, які дуже багаті на фарби та відтінки. Ці моменти треба ловити та фіксувати на полотно. Я обов’язково найближчим часом ще приїду малювати до Острога.

Фото з відкриття виставки художнього пленеру у Мистецькій галереї НаУОА 2016 року