Микола Леодорович Боняк – людина пенсійного віку. Свого часу працював ветеринаром, головою сільської ради, заступником голови колгоспу. Наразі проживає в Панталії самотньо. Сам собі дає раду. Водночас із кожним роком, як стверджує, усе більше переконується в народній мудрості, що всього нажитого із собою в могилу не забереш.

Відтак в Миколи Леодоровича, людини глибоко віруючої, визріла ідея – продати землю, яка йому належить, а виручені кошти спрямувати на відродження знаного княжого монастиря. Того, в якому проповідував слово Боже знаменитий Іов Почаївський, а о. Віталій створив «Дубенське Четвероєвангеліє».

Десяток років тому в Панталії уже почали відроджувати згаданий монастир. Ініціативу з даного приводу проявив один із підприємців. Він, зокрема, спромігся, щоб заклали основу монастирського приміщення. Однак з передчасною смертю благодійника справа зайшла в глухий кут, й от уже півдесятка літ монастирська напівзведена обитель не  може «зрушити з місця».

Микола Боняк пройнятий ідеєю продати земельні паї заради відродження на рідній землі чернечої обителі

Миколу Боняка така ситуація неабияк переймає, і він, пройнявшись наявною ситуацією, вирішив вкласти свою конкретну «лепту» у відродження монастиря. А саме – продати земельні паї. Вони дісталися йому від батьків. Знаходяться на плодовитій площі. Щоправда, останнім часом не обробляються, знаходяться в запустінні. Тим не менш, земля там доволі родюча. Відтак той, хто її оброблятиме, в програші явно не буде. А от у виграші в разі купівлі-продажу міг би явно опинитися монастир, на який би спрямувалися виручені кошти. Єдине, що стримує реалізацію цієї ідеї, – це наявний нині в Україні мораторій на продаж землі.

– Я не можу ніяк зрозуміти отого земельного мораторію, – каже Микола Боняк, – якщо він існує, то давайте тоді заради справедливості введемо мораторій на продаж всього іншого: автомобілів, речового майна, будинків і так далі… У свої поважні літа власної землі я обробити вже не в силі. Орендодавець своїми умовами мене також не влаштовує. То що в даному випадку мені робити? Звісно ж, продати землю. Тим паче, що хочу зробити це не заради користолюбства, а заради благородної мети. Відтак вітатиму, коли мораторій на продаж землі буде скасований. А заодно радітиму, що моя частка у відновлення Хрестовоздвиженського монастиря стане солідним поштовхом для його відродження.

 Що стосується згаданого монастиря, то його доля велична та трагічна.  Він на тутешніх теренах з’явився в середньовіччі. Заклав його князь Острозький. В одній із його келій двадцять років прожив чернець Іов, котрий опісля став будівничим знаменитої Почаївської лаври.  До цієї обителі також причетний шедевр українського книгописання – «Дубенське Четвероєвангеліє», писане о. Віталієм. За своє буття монастир належав як католикам, так і православним. У 1939 році радянська влада націоналізувала його землі, а під час Другої світової війни внаслідок обстрілів обитель зазнала значних руїн.

Фото надане автором

Відродження монастирського приміщення в Панталії розпочалося фактично з проголошенням незалежності України. Наразі воно – в «глухому куту» і  потребує насамперед таких доброчинців, як Микола Боняк.

Затим та ж радянська влада в 1949 році прийняла рішення про закриття монастиря. Ченці змушені були залишити рідне пристанище.  У 1960-х рештки зруйнованої церкви розібрали, а місцевість була забудована.

– Історію монастиря я знаю по крупинці, – каже Микола Боняк, – розказую її людям, і при цьому серце неабияк болить. Болить від того, що ми в своїй історії втратили від того, що безсилі відродити справедливість. Водночас я більш ніж певен: монастир в Панталії відродиться і знайдеться гідний покупець на мою землю. А далі – мій почин підтримають інші доброчинці  й матимемо наяву воскреслий монастир, в якому писалися славні сторінки історії України.

Сергій Новак, Рівненська область