Євген Цимбалюк

Євген Цимбалюк

Журналіст, оглядач, блогер

В Україні вперше зазвучала молитва до страстотерпця Данила Братковського

який походить із села Свищів нинішнього Млинівського району на Рівненщині та який понад 300 років тому поклав своє життя на плаху віри Христової та вільної від ворога української землі

19.12.2017 20:21   Джерело: RvNews
Автор : Євген Цимбалюк

Давня й незабутня історія з новою молитвою та іконою 

У православних християн з’явився ще один небесний покровитель, адже Освячений Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і приєднав до лику святих цього благовірного мужа – страстотерпця Волинського.

null
БРАТ Перша ікона святому мученику Данилові Братковському

 Зокрема, в прийнятому документі йдеться: «Освячений Помісний Собор, переконаний у святому житії праведника Данила Братковського та в його мученицькій кончині, його стоянні за віру православну, істину, справедливість і волю українського народу, що слугувало для прийдешніх поколінь зразком утвердження у вірі, визначає:

  1. Приєднати мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, до лику місцевошанованих святих Волинського краю.
  2. Чесні останки мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, що спочивають серед інших останків у крипті Хрестовоздвиженського храму м. Луцька, вважати чесними і святими мощами.
  3. Пам’ять мученика Данила Братковського, страстотерпця Волинського, як місцевошанованого святого, відзначати 26 листопада (за ст. ст.) / 9 грудня (за н. ст.), у день його мученицької кончини та у день Собору Волинських святих 10 (за ст. ст.) / 23 (за н. ст.) жовтня.

Визначено і визнано також текст молитви до страстотерпця Данила «Святий страстотерпче Волинський Даниле, моли Бога за нас!»

З’явилася також й ікона мученика Данила Братковського. Автор святого образу – волинський художник-іконописець Дмитро Зінько. Прикметно, що митець, котрий працював над іконою майже півроку, під роботою не підписався, заявивши, що на авторство не претендує – просто виконував волю Божу. Іконописний витвір він виконав за настановами духовенства в традиціях українського бароко з орієнтацією на історичні взірці.

 

«Мій брате, для ляхів страшніші мушкетів твої рядки!» 

 Витоки героїзму нашого далекого предка варто насамперед шукати у його родоводі, бо Братковські, котрі жили у Брацлавському і Волинському воєводствах у XVII столітті, помітні тим, що трималися міцно православної віри та української народності.

 Точної дати народження Данила Братковського архіви не вберегли. Відомо лише, що ця дата припадає на 30-40-і роки XVII століття.. Основним місцем проживання Данила Богдановича був маєток у селі Свищів (теперішнього Млинівського району). Однак із Свищева шляхи-дороги часто стелилися по світах.

 Так, освіту Данило здобував в Італії. Він був активним у політичному та громадському житті Речі Посполитої. У 1697 році у Кракові тиражем у 4 тисячі примірників виходить його поетична збірка «Світ, розглянутий по частинах»'. Вірші написані польською мовою з використанням українізмів. У більшості з них жартівливо звучить сатира на тогочасне громадянство в Польщі, де не було місця для убогих, а їх працею користувався кожен, хто хоч трохи вибився вгору.

 Видана книга, яка стала правдивим відбитком просвітительських поглядів Данила Братковського, значно загострила його стосунки з правлячими силами суспільства, і поет вирішує продовжиити боротьбу пером проти польської, а заодно й української шляхти, а також безпосередньою участю у селянсько-козацькому повстанні 1702-04 років.

  Як вчена людина і патріот українського народу Братковський написав бунтарську відозву на битву за волю. Семен Палій, прочитавши її, усміхнувся: «І слово воює тепер, мій брате, для ляхів страшніші мушкетів твої рядки».

 За слово покарали «на горло»

Саме із закликом вступати у повстанські загони та іншими важливими документами Данила Братковського затримали неподалік містечка Заслав на заставі Волинського ополчення.

 В'язня помістили у тюрму в Луцьку. У книзі протоколів декретових Луцького громадського суду 17 жовтня 1702 року записано, що «рішенням суду воєводства Волинського у справі підчашого венденського Данила Братковського, звинуваченого в участі у козацькому повстанні, підсудному дозволено зібрати на своє виправдання докази і свідків, для чого суд відкладається».

 Характерний інший факт – Данило був шляхетського походження, а,отже, його за тодішніми законами не можна було судити без дозволу сейму. Невдовзі сейм такий дозвіл дав, зазначивши, що Братковський причетний до бунтів, котрі могли призвести і до бунту в Луцьку, а тому, захищаючи безпеку воєводства, варто віддати в'язня до військового суду.

 Зрозумівши безуспішність тортур і те, що підсудний через похилий вік та підірване здоров'я міг загинути ще до судового засідання, 25 листопада військовий суд призначив Братковському вирок – за безбожні дії присудити до покарання на горло і до негайної

публічної смертної кари. Наступного ранку «посеред ринку луцького, через ката за сім разів мордерсько зістав стятий Данило Богданович – йому відрубали руки, ноги, потім голову і перерубали тулуб». За складеним перед смертю заповітом, поховали мученика у Луцькій братській церкві.

 

«Тримайтесь віри, за яку я вмираю…» 

 Цікавим з точки зору відданості національним ідеям є інший заповіт Данила Братковського. Цей документ зберегла вдова поета і у 1707 році передала для запису в Луцьку гродську книгу.

 Батько наказує «синам і дочкам триматися цієї віри, за яку я вмираю, якщо хочуть мати благословення Боже... Шаблю – молодшому сину віддати».

 Загалом Данило Братковський мав шестеро дітей. Дві доньки у першому шлюбі. Після смерті їхньої матері одружився знову, давши життя ще двом донькам та двом синам.

 Про Братковського як людину високосовісну та глибокоморальну, як справжнього патріота і захисника простого люду, говорить багато фактів із його життя.

 Один із них – перед повстанням під проводом Семена Палія він відпускає селян із Свищева, якими володів, на волю, оформивши усім документи на звільнення від кріпацтва.

 Велике духовне, страдницьке життя Данила Братковського – переконливе свідчення, наскільки може бути людина жертовною заради ідеалів, яким служить.

«Коли братів, родини і отчизни

Не зраджу я, то віри вже й повік!

 Такі слова написав наш далекий предок на своєму житейському знамені. Слова, які уже понад три століття переходять із покоління у покоління і допомагають пізнати справжню істину добра та волі.

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу rvnews.rv.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: RvNews   537