І про те, що письменник  Микола Островський народився та провів дитячі роки в селі Вілія, що в Острозькому районі, нині мало хто й скаже. Хоча там і до цих пір діє літературно-меморіальний музей його імені, що є відділом Державного історико-культурного заповідника м. Острог, тільки от стежку сюди торують вже не так часто як раніше. Цими ж днями виповнююється 114 років від дня народження нашого земляка. Отож буде цікаво, декому відновити у пам’яті сторінки минулого, а комусь дізнатися вперше про людину, якій належать слова: «Життя потрібно прожити так, щоб не було болісно за безцільно прожиті роки».

Мала батьківщина «легендарного Павки»

Музей у Вілії був створений до 15-тої річниці смерті Миколи Островського. Він розташований у тому самому будинку, де свого часу проживала родина Островських. Звісно, перед тим приміщення було реставроване: від фундаменту до самого верху.  Раніше до Вілії, на малу батьківщину Миколи Островського, приїздило дуже багато екскурсій з усіх куточків неосяжного Союзу. Тепер же колективні відвідування трапляються вкрай рідко. Якщо раніше приїздило в день 10-12 автобусів із екскурсантами, то нині приїздять поодинокі відвідувачі.

Хоча, кому цікаво, у музеї можна почерпнути багато інформації про дитячі роки Миколи Островського та його родину. Зокрема для багатьох стане відкриттям той факт, що в родини Островських відсутнє пролетарське коріння, про яке постійно наголошувалося. Розвінчати цей міф допоможуть, зокрема, фотографії, розміщені на стендах музею. На світлинах дорого та охайно вдягнені всі члени члени родини. Вдивляючись у їхні обличчя, розумієш, що це інтелігентна сім’я, а зовсім не простолюдини-бідняки.

Фото Яни Замкової

Перші згадки про перебування родини Островських у селі Вілія зафіксовані в церковній сповідальній книзі від 1848 року. У великий піст кожна сім’я обов’язково мала сповідатися і причащатися. Отож y ній зазначено, що таїнство сповіді здійснили Іван Васильович Островський (дід Миколи), його дружина та син Володимир. Дід був учасником героїчної оборони Севастополя у 1854-1855 рр. Батько письменника - Олексій Іванович - дуже рано, у 19–річному віці, одружившись з Іулітою Бондарчук, теж відразу ж відбув на військову службу. Був учасником російсько–турецької війни, вийшов у відставку в званні унтер–офіцера, нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Відомо, що його перша дружина померла в 40–річному віці від холери і похована на сільському кладовищі. У 1895 році Олексій Іванович одружився вдруге з Ольгою Йосипівною Заєць, яка походила з родини чеських переселенців. Була освіченою жінкою, знала шість мов, писала вірші. Саме Миколі й передалися від матері приваблива зовнішність та чорні очі.

Фото Яни Замкової

У сім’ї Олексія та Ольги Островських народилося шестеро дітей. Правда, дві молодші сестри Миколи померли в молодому віці, вони теж поховані на Вілійському кладовищі. Старожили села стверджують, що родина утримувала корчму, яка стояла на краю села, а також чайну в центрі Вілії. Зокрема, чайна розміщувалася у тому ж будинку, де й проживала сім’я Островських: у правій половині було жиле приміщення, а в лівій, за згадками жительки села Єфросинії Бондарчук, Ольга Йосипівна продавала чай, булочки та смажену рибу. Оскільки заклад розташовувався поблизу церкви, продавати горілку тут заборонялося. Хоча алкоголю в селі було вдосталь, адже у Вілії діяв винокурний завод, що давав «16, 428 відра горілки сорокаградусної річно». І належав він члену Державної думи, відомому російському акушеру–гінекологу Георгієві Рейну.

Фото Яни Замкової

Стверджують, що Олексій Іванович практично не брав участі у вихованні дітей, а згодом узагалі залишив сім’ю. Він був азартним гравцем у карти і, програвши велику суму грошей, залишив родину без засобів існування. У 1912 році Ользі Йосипівні довелося залишити будинок, який був куплений у борг. Вона забрала дітей і перебралася до родичів: спочатку - в село Оженин Острозького району, а згодом у Шепетівку.

Фото Яни Замкової

Отож Микола Островський, який народився у 1904 році, проживав у Вілії лише вісім років. Документів про те, що він навчався у місцевій церковно–приходській школі, не виявлено, хоча збереглися спогади жителя села Олексія Степанця, в яких він стверджує, що навчався разом із Миколою в одному класі. Саме за його словами у Вілійському музеї створено класний куточок. Ще варто наголосити, що у 1914-18 роках  у цій школі викладала відома драматична актриса Наталя Ужвій. Уже будучи на піку слави, у 1975 році, вона приїздила до Вілії, щоб побачити місця своєї молодості. А вже після  смерті Наталії Ужвій її  чоловік передав  речі актриси до музею, які й донині тут зберігаються.

Фото Яни Замкової

Як гартувалась сталь. Китайська...

Про те, що книга Миколи Островського «Як гартувалася сталь» мала неабиякий розголос, свідчать хоча б її видання на таких мовах світу як бенгальська, пуншу, суахілі, японська, китайська. Що стосується Китаю, то досі Павка Корчагін там є кумиром для молоді. Зокрема, в 2000 році в Україні китайці знімали художній фільм за романом «Як гартувалася сталь». Китайську знімальну групу, яка виявила бажання побувати у Вілії, всіма правдами і неправдами відмовили від поїздки. А от кілька років потому в музеї побували китайські студенти, котрі навчалися в Одеській консерваторії, вони й подарували музею диски з кінофільмом про легендарного Павку на китайській мові. Вілія ж так припала до душі китайцям, що один із ник – Бін Чан, вже ставши доктором музикознавства Тянь-Шанського університету, приїздив ще кілька разів сюди на гостину.

Фото Яни Замкової

Книга Миколи Островського «Як гартувалася сталь»  була прикладом для наслідування мільйонам жителів планети. Нині ж молоде покоління взагалі не знайоме з життям і творчістю Миколи Островського. На запитання, про що книга «Як гартувалася сталь», у відповідь від школярів почула: про сталеварів. Звичайно, заставляти юних читати книги Миколи Островського, як це робили раніше, напевно й не варто, але щоб зовсім не знати про своїх земляків, то не зовсім гоже.  

Але воно й не дивно, адже як зазначає Вікіпедія:  «у ході декомунізації 2015-2016 років ім'я Миколи Островського потрапило до «ліквідаційного списку» (хоча його перебування в цьому переліку аргументоване насамперед міфологізованими подробицями біографії). Внаслідок цього, зокрема, були перейменовані вулиці Миколи Островського в Києві та Боярці, пам'ятник Миколі Островському в Києві демонтували, а стосовно парку імені Миколи Островського в Солом'янському районі Києва у 2016 році було порушено клопотання про надання йому іншої назви. Станом на березень 2018 року в місті Шепетівка діє музей присвячений Островському та кінотеатр названий на його честь».

Нещодавно, відвідуючи свою малу батьківщину  на Хмельнниччині, на одній із зупинок, а це село Берездів, вдалося зазнімкувати  пам’ятник  Миколі Островському, що височить в центрі населеного пункту. У цьому селі в 1923 році він працював секретарем Берездівської районної організації.

Фото Яни Замкової

P.S. А от декому  Микола Островський цікавий з іншої сторони. Кілька років тому музей у Вілії  пограбували невідомі. Зловмисники проникли до приміщення, пошкодивши навісний замок та серцевину замка на вхідних дверях. Та як повідомили у відділі комунікації поліції Рівненської області,  слідчо-оперативна група з’ясувала, що із музею злодії винесли церковну книгу, різноманітні значки радянських часів, три книги Миколи Островського «Як гартувалась сталь» на казахській, вірменській та монгольській мовах, і самовар. Предметів, які становили б історичну цінність, викрадено не було.