«Ми – Рід Елеми» – легендарно-історичний літопис роду Лимич презентували у Рівному
Автор : Віра Мельникова
Два томи книги – усього три тисячі сторінок, вагою п’ять кілограмів, якими, образно кажучи, «можна вбити як фізично, так і психологічно», побачили світ саме на другу річницю загибелі автора книги, відомого лікаря Андрія Лимича, котрий за майже 17 років роботи над книгою, сам себе справедливо називав родознавцем, адже віднайшов п’ять тисяч Лимичів в Україні і понад 500 людей на прізвище Limić – в Республіці Хорватія.
Згодом з’ясувалися, що й в інших балканських країнах живуть Лимичі, котрі, за легендою 944 р. в Далматинській Хорватії, Полиці, пішли від одного спільного предка – Елема – сина хорватського короля Мирослава. Це підтверджує Статут Полицького князівства, який є як в Хорватії, Німеччині, так і в Україні.
Матеріали на книгу збиралися скрупульозно і навіть педантично. У цьому Андрію Лимичу допомагала його друга дружина, письменниця Анна Лимич (Войнарович). Саме через трагічну і несподівану загибель автора Родової книги упорядником і редактором її стала Анна Лимич, таким чином увічнюючи пам’ять про видатну і неординарну людину – А.І. Лимича.
Презентація книги відбулася 7 жовтня у Рівному, в інституті післядипломної освіти. Там, до речі, не раз відбувалися засідання Великої ради Роду Лимич у кількості понад 30 людей зі Львова, Винниці, Одеси, Червонограда, Хмельницького, Києва, Миколаєва, Луцька, Рівненщини. Спочатку шановне товариство переглянуло фільм «Із дому додому», далі цього разу засідання ради пройшло так, як би хотів провести її нині почесний голова роду – князь Андрій Лимич.
Звісно, часто запитують, чому раптом Андрій Лимич став князем? Хочу пояснити, що в Хорватії – це нормально, там існує полоцьке товариство «Святого Юра»-Пріко, в якому є кілька князів, і цей титул передається не по спадковості, а має соціальний статус. Андрію Лимичу він був наданий цим товариством за заслуги перед Хорватією у здійсненні великої роботи щодо відкриття історії та родоводу. А всі українські Лимичі (300 чоловік) у 2008 році під час проведення в Хорватії Міжнародної українсько-хорватської зустрічі та ІІІ Собору роду Лимич отримали посвідчення цього ж товариства «Святого Юра»-Пріко, ставши його членами.
Під час презентації двотомника «Ми – Рід Елеми» Анна Лимич докладно розповіла присутнім про задум книги її чоловіком, про важливість і значущість цього видання для нашого українського суспільства й історії Хорватії.
Зокрема Анна Андріївна зауважила: «Як бачите, наша Родова книга дуже об’ємна, хоча уся інформація до неї не увійшла. Книга – правдива, підтверджена архівними документами. Основний з них – Полицький Статут (Polićki Statut, 944 р., виданий у 1988 р в м. Спліті). Завдячуючи професору Борису Грекову, у книзі «Полица», 1951 року видання, ми набули багато знань і підтверджень щодо витоків нашого роду. Цю книгу можна із впевненістю назвати науковим виданням, хоча вона є і публіцистичним. В анотації до Родової книги сказано: «Це – безцінний культурологічний, родознавчий проект, де зібрані публіцистичні статті українських і хорватських журналістів, науковців і митців… Основна ідея цієї Родової книги писалася під надійним і життєдайним гаслом: «Від родини – до роду, від роду – до нації!».
Із розмови з пані Анною я дізналася, що, створюючи цю книгу, Андрій Лимич проїхав усю Україну, записуючи родовід, переходячи із села до села, з міста до міста, від одної родини до іншої…
Лише наприкінці 2004 року з’ясувалося, що український рід Лимичів тісно пов’язаний із хорватським. Станом на 2010 рік була повністю складена у схемах і списках генеалогія українського роду Лимичів. А з 20 січня цього ж року рівненське видавництво «Волинські обереги» (директор Віталій Власюк) розпочало роботу над другим томом книги «Генеалогія», схеми до якої зробив дизайнер, льотчик, учасник АТО Сергій Лось.
Звісно, ця книга спершу зацікавить рід, про який в ній написано. Однак вона є неперевершеним на сьогодні прикладом родовідних книг. Без сумніву, вона могла бути іншою, більш оптимістичною, проте жорстока загибель Андрія Лимича змусила Анну Лимич формувати і дописувати за задумом автора більшість статей. І ця книга, як висловилася письменниця, – «Уся в сльозах…» Чому так сталося? Питання риторичне. Основне – книга вийшла за особливою фінансовою підтримкою членів Великої ради Роду, за надзвичайною доброзичливістю Віталія Власюка, за допомогою Анни Лимич, дітей Андрія Івановича і дітей Анни Андріївни. Книга побачила світ, бо така її доля! Про неї щоденно, щомиті мріяв Андрій Лимич.
Книга розрахована на українського і хорватського читача. Велика частина сторінок першого тому присвячена Хорватії і людям, котрі щиро допомагали Андрію Лимичу в його родових справах, починаючи з Президента Хорватії. Що ж сказати тепер? Андрій Іванович завжди був і залишиться основною персоною в сучасному і майбутньому роді Лимичів – він його увічнив! Він був організатором і виконавцем усіх заходів, зустрічей і поїздок, він був душею і серцем великого роду. Два роки у Лимичів немає такої енергійної, цілеспрямованої і сильної духом людини. Він любив кожного і його любов об’єднала дві дружні країни Україну і Хорватію.
Буквально днями син Андрія Івановича – Максим презентував книгу «Ми – Рід Елеми» в Республіці Хорватія, в Загребі, в «Хорватсько-українському товаристві», де цей двотомник викликав дивовижно позитивну реакцію! Ніхто з хорватів не сподівався побачити такий фоліант, тим паче, що у великому розділі «Персоналії» написані статті про хорватських друзів-урядовців, котрі допомагали Андрію Лимичу і його роду зав’язувати тісні родинні зв’язки.
Насамкінець можна сказати, що жодна людина з роду Лимичів не залишилася без уваги, адже згадана в якомусь одному або кількох розділах книги. «Родову Біблію», як називав її Андрій Лимич, треба хоча б перегорнути, аби зрозуміти, наскільки вона важлива для кожної родини, для того, щоб наша Україна нарешті отримала міцну родинну основу і стала на ноги, аби процвітати і розвиватися.
У народі говорять, що «досліджувати свій рід – це свята справа…» Тридцять років свого життя Андрій Лимич займався лікуванням людей і родовою справою – вдвічі святою… Нехай цей монументальний двотомник буде йому нагородою за усе добро, яке він встиг зробити на цьому надзвичайному і непередбаченому світі.
Джерело: RvNews
Автоматизований сортувальний центр Укрпошти запрацював у Рівному: чому це потрібно 
